Збір за місця для паркування транспортних засобів: визначення податково-правового поняття

Анотація

Стаття містить виклад результатів наукового дослідження трактування   податково-правового поняття «збір за місця для паркування транспортних засобів».Опрацьовано правові акти, що регулюють податкові правовідносини у сфері справляння місцевих зборів. Встановлено, що обов’язкові податкові платежі, притаманні виключно сфері надання послуг з паркування, у вітчизняній податковій системі існують із 20.05.1993 р.^. й дотепер.  Представлено трансформацію їх назви. Виявлено факти, коли: 1)  один й той самий обов’язковий податковий платіж у один і той самий час мав різну узаконену назву; 2) у різних статтях правового акта вживалася різна назва місцевого збору.Підкреслено, що податково-правові поняття «збір за парковку автомобілів», «збір за припаркування автотранспорту» та «збір за місця для паркування транспортних засобів» не мали легального визначення.Проаналізовано дефініції поняття «збір за місця для паркування транспортних засобів» сформульовані сучасними науковцями. За допомогою смислового аналізу назви згаданого місцевого збору, виявлено наявному у ній тавтологію. Запропоновано виключити з неї слова «транспортних засобів».  Відмічено, що можна й не наголошувати у назві збору на об’єкті оподаткування. Тоді, вона буде такою «збір за паркування».

Сформульовано дефініцію поняття «збір за місця для паркування» – обов’язковий платіж, що справляється у місцевий бюджет з юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців, що надають послуги з паркування на спеціально відведеному(ій) майданчику та / або автостоянці, комунальної власності; вид місцевого збору. Таке визначення містить найістотніші ознаки, властиві цьому  місцевому збору; характеризує його по відношенню до податкової системи і бюджету, висвітлює склад платників збору та  обставини, за яких у  останніх виникає податковий обов’язок.