Становлення основ кримінального права в середньовічній Кафі та Будві: порівняльно-правове дослідження

Автор(и)

  • О. Гавриленко Професор кафедри міжнародного і європейського права Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна доктор юридичних наук, професор, Україна https://orcid.org/0000-0001-5554-4919

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.73.1

Ключові слова:

середньовіччя, Кафа, Генуезька республіка, Будва, Венеційська республіка, пам’ятка права, джерело права, статут, кримінальне право, злочин, покарання

Анотація

Статтю присвячено висвітленню процесів становлення, а також з’ясуванню та порівнянню характерних рис комплексу норм права, якими визначалися злочини та покарання в громадах міста Будви, розташованого на східному узбережжі Адріатичного моря та Кафи (сучасної Феодосії) на північному березі Чорного моря. У період, що розглядається, обидва міста перебували під контролем італійських торговельних республік (Венеції та Генуї), що відобразилося на змісті місцевих пам’яток права та спонукає дослідників до співставлення і порівняння їхніх правових систем.

Показано, що вже в ХІІ–ХІІІ століттях у прибережних містах, розташованих на теренах Північного Причорномор’я та східному узбережжі Адріатики, поступово складаються окремі елементи середньовічного кримінального права, які частково сформувалися на місцевому підґрунті, а частково були привнесені сюди з правових систем Генуезької та Венеційської республік. Цінними джерелами, які нині дозволяють скласти уявлення про основні риси місцевого кримінального права того часу, були Статут Будви та Статут генуезьких колоній на Чорному морі. Перший з них був розроблений раніше, але зазнав впливу венеційського права після 1443 р., другий (в останньому варіанті) – був затверджений урядом Генуї 28 лютого 1449 р.

З текстів статутів видно, що як у Кафі, так і в Будві чіткого визначення злочину розроблено так і не було (та, зрештою, й не могло бути), але його загальне розуміння охоплювало діяння, що завдавали шкоди державі, міській громаді або конкретній приватній особі. Шкода могла бути фізичною, моральною або матеріальною.

Водночас, варто зауважити, що у тогочасній правовій думці ще не проводилося чіткої межі між поняттями «злочин» та «правопорушення». На практиці вони часто збігалися. Пам’ятки права в низці випадків визначали обставини, що обтяжували провину злочинця. Існувало поняття множинного злочину, тобто поняття про здійснення особою двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких мало ознаки самостійного складу злочину. Вже у ті часи здійснення особою не одного, а двох чи більше злочинних діянь вважалося свідченням більшої небезпечності злочинної діяльності й мало наслідком суворіше покарання.

Зауважено, що статути містять згадки про кілька категорій злочинних дій. Серед них державні (проти міської громади) та посадові злочини, злочини проти правосуддя, у сфері економіки, злочинні діяння, спрямовані проти особи, проти власності (майнові злочини), проти релігії, проти сім’ї та моральності. Звертає на себе увагу той факт, що ціла низка злочинів, які безперечно вчинялися в той час, не передбачалися нормами, включеними до статутів.

Зроблено висновок, що з часом кримінальне право, як у Кафі, так і в Будві набуває все більш виразних специфічних ознак, притаманних місцевому правовому ладу, та стає помітно складнішим.

Посилання

Bujuklić Ž. Pravno uređenje srednjovekovne budvanske komune. Budva 1988. 299 s.

Ковалевский М. М. Юридический быт генуэзских колоний на Черном море во второй половине XV века. Сборник статей по истории права, посвященный М. Ф. Владимирскому-Буданову. Київ: Тип. С. В. Кульженко, 1904. С. 195-228.

Еманов А. Г. Образование городской коммуны Кафы (до сер. ХV в.): автореф. дис. … докт. ист. наук по спец. 07.00.03 Всеобщая история. Екатеринбург, 1997. 51 с.

Барабанов О. Н. Новые материалы о статусе burgenses генуэзской Кафы. Причерноморье в Средние века. Труды историч. ф-та МГУ. Вып. 3. Санкт-Петербург: Алетейя, 1998. С. 117-125.

Гавриленко О. А. Статут генуезьких колоній на Чорному морі 1449 р. – пам’ятка се-редньовічного італійського права на українських теренах. Вісник Харківського націо-нального університету ім. В. Н. Каразіна. Серія «Право». Вип. 27. 2019. С. 18–24.

Колєсніков С. Д. Організаційно-правові засади правоохоронної функції держави в ге-нуезьких колоніях Північного Причорномор’я за Статутом 1449 р. Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. (м. Харків, 13 листопада 2015 р.). Харків: ХНУВС, 2015. С. 142-147.

Гавриленко О. А., Сівальньов О. М., Цибулькін В. В. Генуезька спадщина на теренах України: етнодержавознавчий вимір. Харків: Точка, 2017. 260 с.

Средњовјековни статут Будве / прев. и предговор Н. Вучковић; прир. М. Лукетић, Ж. Бујуклић. Будва: Историјски архив, 1988. 256 с.

Гавриленко О. А. Статут Будви – маловідома пам’ятка міського права середньовічної Європи. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 3. С. 9-15.

Гавриленко О. А. Суд та юрисдикційний процес у середньовічних колоніях Генуї в Криму. Судова влада в Україні і світі: історія, сучасність, перспективи розвитку: ма-теріали XXV Міжнародної історико-правової конференції, 16-18 вересня 2011 р., м. Са-ки. У 2 ч. Ч. 1. Київ; Сімферополь: СМД, 2011. С. 132-140.

Синдик И. Комунално уређење Котора: од друге половине XII до почетка XV столећа. Београд: Историски институт, 1950. 175 с.

Гавриленко О. А., Ярмошук С. С. Номофілаки античних полісів та синдики генуезьких колоній у Північному Причорномор’ї: історико-компаративне дослідження. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2010. № 1 (48). С. 37-44.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-10

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень