Кваліфікація інформації та зображень як реклами: критерії за законодавством України та судовою практикою

Анотація

Дослідивши критерії кваліфікації інформації та зображень як реклами, встановлені законодавством та судовою практикою, автор доходить висновку, що спрямованість певного зображення або інформації на привертання уваги споживачів до конкретних економічних благ чи суб’єкта господарювання, який може їх надати на комерційній основі (зв’язок з підприємницькою діяльністю відповідного суб’єкта господарювання), є визначальним сутнісним та нормативно-правовим критерієм розмежування реклами та інформації та зображень, які не є рекламою. Реклама має вказувати на конкретного, індивідуально визначеного суб’єкта господарювання, або на конкретний, індивідуально визначений товар (послугу) із зазначенням найменування, якісних показників, країну походження, виробника або інших ідентифікуючих ознак. Натомість, наприклад, зображення певного предмета з винятково родовими ознаками, у тому числі як частини дизайнерського оформлення інтер’єру приміщення, рекламою не визнається. Більше того, рекламою не вважається інформація про виробника товару чи послугу та/або товар чи послугу у місцях, де цей товар чи послуга реалізується чи надається споживачеві, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці. Разом з тим, рішення про визнання інформації або зображення рекламним може бути прийняте, зокрема, якщо вони або популяризують товар або його виробника поза місцями торгівлі ним. Також, слід враховувати й те, що незважаючи на те, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності та час роботи мають призначення знайомити чи підвищити обізнаність споживачів з суб’єктом підприємницької діяльності, ця інформація рекламою не вважається, з-поміж іншого, через те, що вона не містить заклик придбавати товари або послуги у нього.