Вплив публічної фінансової політики на реалізацію принципу стабільності

Анотація

Стаття присвячена питанням реалізації принципу стабільності, коли держава, змінюючи ставки податків, зборів та інших обов’язкових платежів, має не лише орієнтуватися на поповнення ресурсу для виконання своїх зобов’язань перед суспільством, але й стимулювати господарську діяльність. Досліджено дискрецію щодо реалізації публічної фінансової політики в контексті застосування принципу стабільності, яку можна здійснювати з урахуванням цільового тлумачення системи правових регуляторів, коли правозастосовний орган обирає той регулятор, застосування якого призведе до більш розумного та справедливого результату. Йдеться про субсидіарне застосування самостійних регуляторів.

Автор привертає увагу до того факту, що з позицій принципу верховенства права та з огляду на формування наднаціонального права, включаючи фінансове, врахування принципів і моралі є первинним кроком перед застосуванням норм закону. Не правомірно формувати практику правозастосування проти основоположних засад права. Визначено такі рівні принципів: 1) наднаціональний; 2) національний. У статті приділено увагу, що стратегічно правильно, якщо норма закону не відповідає принципу, то необхідно визнавати її неправомірною та застосовувати принципи, паралельно змінюючи норми закону. Запропоновано, що приймаючи законодавство про нормативні акти, потрібно змістити ієрархію на принцип від норми-закону. Автор зосереджує увагу на тому, що з метою реалізації національних і суспільних інтересів Верховна Рада України наділена правом змінювати норми закону, приймати нові закони, які змінюють правове регулювання, суперечачи попереднім юридичним нормам. Таким чином, автоматично припиняється дія норм попередніх законів.

Визначено, що процесуальна дискреція пов’язана з доволі широким обсягом повноважень суду у здійсненні процесуальної діяльності з метою вирішення спору, який перебуває на розгляді. Ураховуються як загальні принципи права, так і відповідні процесуальні, а також принципи профільної галузі матеріального права. Одним з ключових питань лишається сприяння довірі до публічної влади, зокрема, з боку учасників судового процесу. У статті приділено увагу таким обмежувальним факторам дискреції, як норми права та фактичні обставини справи. Установлення фактичних обставин справи здійснюється у поєднанні з оцінкою та тлумаченням юридичних фактів чи складів, обґрунтуванням правової позиції.