Цивільний договір – правовий регулятор відносин щодо створення та реалізації інновацій

Автор(и)

  • А. Стасів Аспірант Навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.72.89

Ключові слова:

інновації, договір, право інтелектуальної власності, майнові відносини, немайнові відносини, інформаційні відносини

Анотація

У статті аналізується договір як один із основних регуляторів приватноправової складової інноваційних відносин. Обґрунтовано, що договір завдяки принципам свободи його укладення та визначення його змісту є максимально ефективною формою регулювання відносин щодо розробки та реалізації інновацій.

Автором доводиться, що договір в сучасних умовах є універсальною конструкцією, яка успішно працює у всіх площинах суспільних відносин, заснованих на юридичній рівності та вільності волевиявлення. При чому, сфера правовідносин не впливає на сутність цивільно-правового договору. Кваліфікуючим критерієм є методи правового регулювання.

Конструкція договору дозволяє учасникам відносин встановити у ньому ті умови, які є потрібні саме їм. Відповідно, у статті обґрунтовується, що договір набуває ознак індивідуального акта правотворення. Автор робить наголос саме творенні права, а не норми закону. Цивільний договір як «регулятор» інноваційних відносин опосередковує усі можливі сегменти їх виникнення, реалізації, зміни чи припинення. Приватноправові інноваційні відносини включають в себе як майнові так і немайнові відносини. Однак, автор наголошує, що майнові та немайнові відносини багатогранні та багатоаспектні за своїм змістом. А тому обґрунтована потреба розкриття того,яка особливість майнових і немайнових відносин саме у сфері інновацій. 

У статті доводиться, що предметом приватноправового регулювання цивільного договору у сфері інноваційних відносин є: 1) відносини у сфері права інтелектуальної власності та по’вязані із ними інформаційні відносини. Інтелектуальна діяльність людини є основною категорією інноваційних відносин. Характеристика новизни знаходиться в основі інновацій і заводить нас у сферу відносин права інтелектуальної власності. Автором наголошується на нерозривному зв’язку інформаційних відносин та відносин права інтелектуальної власності як предмета регулювання цивільно-правового договору; 2) організаційні відносини. Зокрема, інноваційні відносини пов’язані із створенням, використанням інновацій як об’єктів права інтелектуальної власності та впровадженням їх у виробництво, а тому вимагають складних фактичних та юридичних дій, спрямованих на впорядкування правових зв’язків між їх учасниками; 3) майнові відносини щодо створення та реалізації інновацій. 

Посилання

Луць В. В. Договір як регулятор цивільних відносин. Право України. 2012. №9. С. 19 – 25.

Коструба А.В. Феномен цивільно-правового договору в наукових працях Володимира Луця. Договір як універсальна форма правового регулювання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної онлайконференції (м. Івано-Франківськ, 26 березня 2021р.). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2021.С. 18-21.

Спасибо-Фатєєва І.В. Ще раз про три іпостасі договору. Договір як універсальна форма правового регулювання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції (м. Івано-Франківськ, 26 березня 2021р.). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2021.С. 15-17.

Харитонов Є.О., Харитонова О.І, Приватні та публічні договори: колізія інтересів. Договір як універсальна форма правового регулювання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної онлайконференції (м. Івано-Франківськ, 26 березня 2021р.). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2021. С. 11-15.

Беляневич О.А. Господарські договори та способи їх укладення: автореф. дис…канд. юрид. наук. К., 1999. 21 с.

Борисова В.І. Тенденції розвитку цивільного права як галузі приватного права. Приватне право. №1. 2013. С. 81-93.

Шевченко Я.М. Цивільне право України. Загальна частина. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 520 с.

Атаманова Ю, Інноваційний кодекс України як форма удосконалення законодавчого забезпечення інноваційного розвитку України. ВІСНИК Академії правових наук України. 1 (52). С. 172-182.

Долгополова Л.М. Правова природа відносин у сфері інновацій. Адвокат. №3. 2009. С. 19-22.

Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 року № 40-IV. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/40-15#Text.

Кохановська О.В. Актуальні теоретичні проблеми співвідношення інформаційних прав і прав інтелектуальної власності. Підприємництво, господарство і право. 2004. № 8. С. 99–104.

Сімсон О.Е. Інноваційні правовідносини. Проблема ідентифікації та класифікації. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2010. №5. С. 98-104.

Майданик Р. А. Цивільне право : Загальна частина. К., 2012. Т. 1 : Вступ у цивільне право. 472 с.

Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16 липня 1999 року N 991-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/991-14#Text.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-27