Роль соціального підприємництва у побудові соціальної держави

Анотація

Метою наукової статті є аналіз сутності соціального підприємництва та його ролі у побудові соціальної держави.

У результаті дослідження заперечується теза про те, що будь-яка держава є соціальною за своєю сутністю. Хоча соціальна політика може реалізовуватися різними методами, а існування різних моделей соціальної держави є визнаним фактом, проте різними методами та шляхами цілком може формуватися сутність держави, яка в цілому відповідатиме її соціальному спрямуванню.

Проведене дослідження дозволяє констатувати поліаспектну роль соціального підприємництва: 1) як інструменту підвищення підприємницької активності; 2) як інституту громадянського суспільства та засобу самоорганізації осіб для вирішення нагальних соціальних проблем; 3) як основи для побудови соціальної держави.

Акцентується увага на тому, що інститут соціального підприємництва можна визнати міжгалузевим та таким, що знаходиться на межі економічної, соціальної та правової систем. Як інститут економічної системи, соціальне підприємництво є видом підприємництва як такого, сприяє підвищенню економічного потенціалу та втіленню підприємницької ініціативи. Як інститут соціальної системи,
соціальне підприємництво спрямоване на самоорганізацію індивідів для спільного вирішення проблем певної громади, оскільки на місцях проблеми та потреби громади є набагато очевиднішими. В той же час, у правовій системі соціальне підприємництво може розглядатися: 1) у аспекті громадянського суспільства, як один із численних засобів для побудови соціальної правової держави; 2) як складова предмету правового регулювання у господарському праві.

Наголошується на тому, що наразі законодавством України не надається легального визначення соціального підприємництва, не виділено його ознак та не регламентовано порядку здійснення такої діяльності. Регулювання соціального підприємництва здійснюється у межах загального регулювання підприємницької діяльності, що не сприяє його ефективності, оскільки його мета та порядок використання доходів суттєво відрізняються.

Зроблено висновок, що для активізації соціального підприємництва у військовий час та у період відновлення країни після військової агресії, державі необхідно мінімізувати застосування механізмів примусу у економічній сфері, максимально розширивши використання правових стимулів.