Правова регламентація реєстрації геномної інформації людини: міжнародний та вітчизняний досвід

Анотація

У статті проаналізовано основні нормативно-правові документи, які регламентують питання правового регулювання державної реєстрації геномної інформації людини в Україні. Констатовано, що наразі функціонування бази даних геномної інформації людини в Україні урегульовано Інструкцією з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС, затвердженою наказом МВС України від 10.09.2009 № 390. Однак визначені даною Інструкцією джерела формування обліку генетичних ознак не дають можливості ефективно використовувати інструмент бази даних для ідентифікації безвісти зниклих осіб тощо, так як забезпечити ефективність методу молекулярно-генетичних досліджень можливо лише у поєднанні з веденням автоматизованої бази даних ДНК.

Обґрунтовано актуальність прийняття Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», яким визначено правові засади оброблення і державної реєстрації геномної інформації людини в Україні. З’ясовано його основну мету та особливості застосування, визначено проблематику у частині правової невизначеності щодо відповідності її міжнародним стандартам дотримання прав людини. Окреслено проблематику щодо технічного захисту Електронного реєстру відомостей про генетичні ознаки людини, який є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС та надано пропозиції щодо удосконалення даного напряму. Акцентовано увагу на актуальності міжнародного співробітництва щодо обміну геномною інформацією з іншими країнами та міжнародними організаціями.

З’ясовано роль Міжнародного Комітету Червоного Хреста, проаналізовано статистику ідентифікації даною організацією безвісти зниклих осіб. Звернено увагу на роль Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти, яка має значний досвід у даному напрямі. Проаналізовано: позитивний міжнародний досвід реєстрації геномної інформації людини Великобританії, США, Таїланду, Бразилії; Прюмський договір щодо надання державам-членам Європейського Союзу автоматичного доступу до генетичних баз даних, відбитків пальців й інформації про злочини, пов’язані з торгівлею наркотиками.

Зроблено висновок, що реалії часу зумовлюють необхідність упровадження та використання прогресивних технологій, які уже понад три десятиліття існують у сфері геномної ідентифікації людини – молекулярно-генетичні дослідження ДНК та банк даних генетичних особливостей людини, які сприятимуть оперативному вирішенню суспільно значущих завдань.