Єдність правового простору: національні та міжнародні засади
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.71.59Ключові слова:
правовий простір держави, поняття, термінологія, Намібійські виняткиАнотація
У статті розглядається поняття «правовий простір» як часто вживаний концепт у правової літературі, та у засобах масової інформації. Автор аналізує існуючі інтерпретації та смислові навантаження поняття, що розкривають функціональні можливості терміну «правовий простір».
Встановлено, в контексті забезпечення єдності правового простору в нашій державі, особливо після військового вторгнення на територію України військ РФ і окупацію її окремих територій, можна стверджувати, що: по-перше, цілком вірно надано судам можливість застосувати названі загальні
«Намібійські винятки», у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). По-друге, термінологія з прав людини як відкрита система одночасно входить як до термінології міжнародного, так і внутрішньодержавного права, що робить проблему її уніфікації особливо актуальною. Розв’язанню цієї проблеми сприяло б укладання словників термінів з прав людини (тлумачних дво- чи багатомовних основною метою яких було б надання практичної допомоги фахівцям і науковим працівникам, які займаються правами людини, працюють з міжнародно-правовими актами з прав людини, викладачам та студентам вузів, а також широкому колу читачів, оскільки терміни з прав людини належать до тих правничих термінів, які найчастіше використовуються людьми в повсякденному житті і є спільними для людей цілого світу. При цьому, особливо важливим є уникнення застосування «кальок» та «транслітерацій» з російської мови, як мови агресора.
Посилання
Кравчук В. М. Правовий простір держави: проблеми визначення за обсягом і змістом. Актуальні проблеми правознавства. Випуск 1. 2016 р. С. 15-18.
Подковенко Т. Правовий простір як філософсько-правова категорія. Реформування інститутів права і держави: теоретичні та практичні підходи: збірник матеріалів Міжнародної юридичної науково-практичної конференції «Актуальна юриспруденція», м. Київ, 20 квітня 2016 р. Матеріали круглого столу «Філософсько- правова концепція правового простору», м. Тернопіль, 18 березня 2016 р. Тези наукових доповідей. – К. : Видавничий дім «АртЕк», 2016 року. С. 23-26..
Яровой Т.С. Конституційно-правова реформа: виклики сьогодення. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 7, 2014. С. 22-25.
Андреєв Д.В., Вовк В.М., Івченко Ю.В, Павлишин О.В. Філософія права: актуальні проблеми та сучасні інтерпретації. К.: НАВС, 2012. 220 с.
Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. М.:Юристь,1997. 711 с.
Тихомиров Ю.A. Курс сравнительного правоведения. М.: НОРМА, 1996. 610 с.
Барциц И.Н. Правовое пространство: вопросы конституционной теории и практики. М.: Изд-во Московского университета, 2000. 298 с.
Азизова В.Т. Общетеоретические проблемы обеспечения единого правового пространства в Российской Федерации : Дис. канд. юрид. наук : 12.00.01. М.: РГБ, 2003. 212 с.
Керимов Л.Д. Барциц И.Н. Правовое пространство России: вопросы конституционной теории и практики. Государство и право. 2001. №6. С. 119-123.
Козюк М.Н. Правовое пространство и правовые коммупикации. Новая правовая мысль. 2002. №1. С. 20-22.
Гнатовський М.М. Концепція загальноєвропейського правового простору: поняття, сучасна структура та перспективи розвитку. Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. 2000. Випуск 21 (частина ІІ). С. 37-45.
Барциц И.Н. Правовое пространство России: вопросы конституционной теории и практики. Журнал российского права. 2000. №5. С. 14-21.
Морозов Є. «Намібійські винятки» або визнання документів виданих окупаційною владою. URL: https:// blog.liga.net/user/emorozov/article/44964
Кіріченко Н.С. Принцип єдності, як основа побудови сучасної демократичної держави. Порівняльно- аналітичне правознавство. 2014. № 4. С. 55-57.
Шайгарданова В. В. Уніфікація норм міжнародного права. Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 403-408.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко [відп. ред.] та ін. К. : Українська енциклопедія, 2008. Т. 6. 750 с.
Права людини : навч. посібн. / Ю.М. Бисага, М.М. Палінчак, Д.М. Бєлов, М.М. Данканич. Ужгород : Ліра, 2003. 188 с.
Бисага Ю.М., Бєлов Д.М., Права людини: основні напрямки сучасного розвитку. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2006. Випуск 5. С. 89-93.
Bielov D., Aristova I., Hromovchuk M. The History of the Paradigm of Constitutionalism at the Present Stage of Development of the Post-Soviet States (On the Example of Ukraine). Studia Universitatis Cibiniensis. Series Historica. Issue № XVI. 2019. p. 265-273.
Бисага Ю.М., Бєлов Д.М. Актуальні проблеми правового аналізу змісту Конституції України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. № 1 (87). С. 10-21.
Бисага Ю.М., Бєлов Д.М., Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2006. Випуск 6. С. 300-302.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.