Право самостійного залучення експерта стороною захисту: реальність чи декларація

Анотація

В статті аналізуються суперечності в чинному Кримінальному процесуальному кодексі України щодо самостійного залучення стороною захисту експертів для проведення експертизи. Надане право оцінюється з точки зору можливості його реалізації в умовах чинного правового регулювання. Проаналізовані викладені в наукових публікаціях останніх років пропозиції щодо шляхів вирішення проблемних питань щодо самостійного залучення стороною захисту експерта для проведення експертизи, надання в його розпорядження об’єкта, порівняльних зразків для експертного дослідження та інших матеріалів.

Зазначається, що сторона захисту наділена правом самостійного залучення експерта при відсутності в КПК України правового механізму його реалізації під час досудового розслідування. Висловлюється думка, що викладені в літературі пропозиції щодо створення такого механізму фактично передбачають право сторони захисту на проведення слідчих дій, необхідних для надання експертові об’єктів дослідження та відповідних матеріалів. Але пропозиції щодо надання такого права адвокатам суперечать іншим положенням КПК України, перегляд яких фактично призведе до появи кількох суб’єктів досудового розслідування. Таке вирішення проблеми неминуче негативно відобразиться на можливості вирішення завдань кримінального провадження, викладених в ст. 2 КПК України. Наділення сторін з протилежними цілями рівними правами у проведенні слідчих дій неминуче призведе до розбалансування досудового розслідування.

Обґрунтовується теза, що виконання функції захисту (надання правової допомоги клієнтові) не потребує права самостійного проведення слідчих дій, в тому числі експертизи. Для цього цілком достатнім є ініціювання їх проведення при здійсненні адвокатського контролю. Підкреслюється важливість не забезпечення повної рівності прав сторін кримінального провадження щодо проведення експертиз, а збалансування прав з урахуванням тих завдань, що вирішуються сторонами під час досудового розслідування.

Робиться висновок, що визначення обсягу прав сторони захисту щодо проведення експертизи повинно базуватися на врахуванні функції надання правової допомоги підозрюваному (обвинуваченому), здійснення адвокатського контролю за збиранням доказів шляхом проведення експертизи.