Інфлуенсивний підхід до сутності публічного адміністрування та державного управління

Анотація

Мета статті полягала в тому, щоб на підставі аналізу теоретичних джерел визначити особливості інфлуенсивного підходу до державного управління та публічного адміністрування.

У статті з’ясовано, що повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України поставила на порядок денний питання про якнайшвидше позбавлення від рудиментів радянської епохи у системі публічного управління. Акцентовано увагу на тому, що багатовіковий вплив російської управлінської концепції на організацію управління на українських землях не міг не вплинути на формування численних деструктивних управлінських явищ, не притаманних сучасній правовій цивілізованій демократичній державі. Визначено, що протягом останнього десятиліття зростання громадської свідомості та соціальної відповідальності широких верств населення справило свій позитивний вплив на систему публічного управління, разом з тим у науці адміністративного права ще не відбулася масштабна рефлексія категорій «державне управління» та «публічне адміністрування».

У статті аргументовано, що відповідно до інфлуенсивного підходу державне управління являє собою вплив на державу, суспільство і окремих громадян. Після набуття Україною незалежності інфлуенсивний підхід почав трансформуватися, видозмінюватися, оскільки право та публічне управління завжди виступають засобами впливу на суспільні відносини. Разом з тим методологія, ідеологія та етика застосування таких впливів у тоталітарній та демократичній державах мають значні відмінності.

Зроблено висновок, що особливостями інфлуенсивного підходу до державного управління та публічного адміністрування є: а) сприйняття державного управління та публічного адміністрування як впливу держави та\або її органів на людину і суспільство, з метою досягнення цілей, визначення яких може відбуватися як на внутрішньодержавному (вузький підхід), так і на загальносуспільному (широкий підхід) рівнях; б) неоднозначний підхід до можливості держави формувати поведінку та свідомість людини; в) односторонній характер впливу держави та суспільство і людину, відсутність (або обмеженість) вказівок на наявність зворотного зв’язку між державою як суб’єктом впливу та суспільством, і людиною як його об’єктами, що відповідає сутності суб’єкт-об’єктного підходу до державно-управлінських процесів.