Адвокатське самоврядування у правовій доктрині: аналіз наукових розвідок дореволюційного періоду (кінець ХІХ – 1917 рр.)

Анотація

Здійснено узагальнення наукових досліджень та нормативного закріплення засад адвокатського самоврядування у правовій доктрині дореволюційного періоду. Зокрема, наголошено, що процес створення будь-яких концепцій реформування та розвитку публічно-правових інституцій, систем управління, галузей законодавства і т.д. на початкових етапах обов’язково має передбачати кропітку роботу з аналізу історичних умов та обставин, передумов та ретроспективи сучасного функціонування того чи іншого об’єкту реформування. Так званий ретроспективний аналіз дає змогу вивчити відповідне явище у ґенезі його формування, встановити помилки під час попередніх етапів його існування, врахування яких дасть змогу їх уникнути, що у свою чергу створить умови для системного удосконалення відповідного механізму.

Зауважено, що активізація нормативного закріплення правового статусу органів адвокатського самоврядування у діючому на той момент законодавстві призвела до каталізації досліджень зазначеної проблематики та зумовила інтерес як з боку вчених-юристів, так і практиків – адвокатів, повірених, суддів. Наголошено, що незважаючи на те, що здебільшого безпосереднім предметом вивчення виступали, як правило, відповідні законодавчі положення судової реформи або аналіз реальної практики створення та функціонування рад присяжних повірених чи інших органів адвокатського самоврядування, у поле зору вчених потрапляли й проблемні аспекти функціонування органів адвокатського стану, пропонувалися шляхи їх вирішення, детально вивчався зарубіжний, робилися успішні спроби ретроспективного аналізу. Підкреслено, що висновки вчених-юристів та практиків цього періоду частково лягли в основу формування сучасного уявлення про важливість та необхідність незалежності та самостійності адвокатської діяльності та ролі у цьому питанні ефективного функціонування органів адвокатського самоврядування.