Розумні строки судового розгляду як елемент захисту права на справедливий суд у контексті практики ЄСПЛ: досвід Італії

Анотація

Стаття присвячена аналізу досвіду Італії, пов’язаному з обов’язком держави забезпечити на національному рівні існування ефективного механізму захисту права на розгляд справи судом протягом розумного строку, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ). Було також звернено увагу на те, що питання реалізації принципу справедливості судового розгляду є достатньо складним. Автором було визначено, що право на справедливий суд, що закріплюється в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить у собі декілька складових, які розширюють та деталізують його зміст. У статті було зазначено, що розумний строк судового розгляду - окремий елемент доступності правосуддя. Автор визначив, що строк судового розгляду починає відлічуватися з моменту пред’явлення позову до суду і закінчується виконанням судового рішення. При цьому він може визнаватися розумним, враховуючи складність конкретної цивільної справи, поведінку заявника та державних органів, значущість питання для заявника чи особливе становище особи, яка звертається до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, свободи чи інтересу. Також автор звернув увагу на те, що перевантаження судової системи може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями, наприклад, економічний спад, коли держава заздалегідь не може передбачити збільшення кількості спорів. У статті було констатовано, що Італія – перша держава, яка на рівні національного законодавства запровадила заходи правового захисту права на справедливий судовий розгляд у розумний строк. Автором було зазначено, що розумність строків розгляду кожної цивільної справи гарантується справедливістю в судочинстві та є окремим елементом доступності правосуддя. У статті було визначено, що ЄСПЛ не визнає конкретних строків, які можна було б вважати розумними або нерозумними, але Суд виробив певні критерії оцінки розумності таких строків судового розгляду, урахування яких призведе до більшої ефективності судового захисту. На прикладі досвіду Італії автор констатував, що впровадження нових правових механізмів в правові моделі держав не завжди може вирішити проблему та такий підхід потребує більш детального дослідження.