Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості

Анотація

Стаття присвячена висвітленню актуальних питань, пов’язаних із змістом права на свободу творчості. Проаналізовано відповідні законодавчі положення та позиції, висловлені у науковій літературі.

Обґрунтовано, що право на свободу творчості має цивілістичну природу, однак відповідна норма Конституції України надає цьому праву фундаментального значення. Встановлено, що право на свободу творчості належить до групи особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне буття, натомість загальне право на свободу – це право, яке забезпечує природне існування людини. Доведено, що право на свободу творчості виникає в людини в сили її народження і не потребує вчинення окремих дій, пов’язаних із набуттям цього права в порядку та на умовах, визначених законом. Встановлено, що право на свободу творчості первісно позбавлено економічного змісту, як і будь-яке інше особисте немайнове право, оскільки право творити не прив’язується до майнового стану особи. Доведено, що у результаті здійснення права на свободу творчості має місце створення неповторного та оригінального результату, який може належати до різних видів творчості. Встановлено, що закон розмежував кілька видів творчості, серед яких є літературна та художня творчість, результати якої охороняються авторським правом, та наукова і технічна творчість, при цьому наукова творчість може охоронятися або самостійно як окремий вид творчості, або у поєднанні з технічною творчістю. Доведено, що творчість можна умовно розподілити на два основних види: духовна і науково-технічна творчість. Обгрунтовано, що розвиток науково-технічної творчості зумовлює науково-технічний прогрес, який є невід’ємною частиною розвитку сучасного суспільства. Встановлено, що фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості, і це право не підлягає цензурі, водночас допускається критика результатів творчої діяльності.