Електронні докази як засіб доказування в цивільному процесі

Анотація

Поява у цивільному процесуальному законодавстві України поняття електронних доказів викликала насамперед дискусію серед юристів, одним із питань якої стало подання інформації в електронній формі і визначення її здатності бути законним засобом доказування в суді. Тому, у статті найпершим досліджено поняття та особливості електронних доказів, зокрема можливості визнання тієї чи іншої електронної інформації законною.

У теорії цивільного процесуального права питання законності джерел фактичних даних, як правило, пов’язують із походженням самої інформації. Так як, конкретний порядок доступу до певних відомостей безпосередньо залежить від їх змісту, що означає наступне. Якщо електронними доказами є інформація публічного характеру, зокрема з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна чи службова), або публічна інформація, що містить персональні дані, то відповіді на питання про законність її одержання слід шукати в положеннях Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проте, електронними доказами можуть бути також персональні дані особистого, приватного характеру. У такому випадку порядок доступу до них визначається домовленістю між суб’єктом і володільцем таких даних або спеціальним законодавством. Це означає, що джерело визнається недопустимим, якщо під час збирання даних, а саме їх вилучення та процесуального оформлення, будуть порушені права, свободи та інтереси інших осіб або якщо таке джерело виявиться невідомим чи незаконним.

Саме завдяки наявності вищенаведених фактів, у статті було проаналізовано положення чинного цивільного процесуального законодавства України, що регулюють подання електронних доказів до суду, з відповідністю певним критеріям, та вказано на їх позитивні і негативні риси. А також, враховано важливість доказової презумпції, електронного підпису та подання електронних доказів в оригіналі.