Електронні докази як засіб доказування в цивільному процесі
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.71.23Ключові слова:
електронні докази, належність доказів, допустимість доказів, достовірність доказів, достатність доказів, оригінал електронного доказу, доказова презумпція, способи подання доказів до судуАнотація
Поява у цивільному процесуальному законодавстві України поняття електронних доказів викликала насамперед дискусію серед юристів, одним із питань якої стало подання інформації в електронній формі і визначення її здатності бути законним засобом доказування в суді. Тому, у статті найпершим досліджено поняття та особливості електронних доказів, зокрема можливості визнання тієї чи іншої електронної інформації законною.
У теорії цивільного процесуального права питання законності джерел фактичних даних, як правило, пов’язують із походженням самої інформації. Так як, конкретний порядок доступу до певних відомостей безпосередньо залежить від їх змісту, що означає наступне. Якщо електронними доказами є інформація публічного характеру, зокрема з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна чи службова), або публічна інформація, що містить персональні дані, то відповіді на питання про законність її одержання слід шукати в положеннях Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Проте, електронними доказами можуть бути також персональні дані особистого, приватного характеру. У такому випадку порядок доступу до них визначається домовленістю між суб’єктом і володільцем таких даних або спеціальним законодавством. Це означає, що джерело визнається недопустимим, якщо під час збирання даних, а саме їх вилучення та процесуального оформлення, будуть порушені права, свободи та інтереси інших осіб або якщо таке джерело виявиться невідомим чи незаконним.
Саме завдяки наявності вищенаведених фактів, у статті було проаналізовано положення чинного цивільного процесуального законодавства України, що регулюють подання електронних доказів до суду, з відповідністю певним критеріям, та вказано на їх позитивні і негативні риси. А також, враховано важливість доказової презумпції, електронного підпису та подання електронних доказів в оригіналі.
Посилання
Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 № 1618-ІV. (Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 40-41, 42, ст. 492).
Вернидубов І., Белікова С. Електронні докази: поняття, особливості та проблеми щодо їх дослідження судом. Evropsky politicky a pravni diskurz. 2018. Vol. 5. Iss 2. С. 299–305.
Гусєв О. Ю. Проблеми визначення оригіналу електронного доказу в цивільному процесі України. Проблеми законності. 2019. Вип. 147. С. 97–109.
Гусєв О. Ю. Правові презумпції та оцінка достовірності електронних доказів у цивільному процесі. Правова держава. 2019. № 35. С. 61-71.
Гусєв О. Ю. Подання електронних доказів до суду в цивільному судочинстві: проблеми та перспективи. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2018. № 3. С. 117-121.
Каламайко А. Ю. Електронні засоби доказування в цивільному процесі: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків. 2016. 20 с.
Каламайко А. Ю. Процесуальне значення електронного підпису в доказовій діяльності. Право та інноваційне суспільство. 2015. № 1 (4). С. 107-113.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.