Теоретичні особливості та прикладні аспекти конституційного контролю внесення змін до конституції

Анотація

Вказується, ідея захисту конституції виникла одночасно з появою перших конституцій. Втілювалася вона поступово знаходячи своє вираження в самому конституційному тексті або випливаючи з розвитку судової практики. Такими засобами ставали інститут скасування актів, заснування гаранта і «хранителя» конституції, інститут конституційного контролю, процедура зміни конституції та інші. Такі правові інститути виникли спеціально для того щоб зберегти таку конституцію per se, передусім як певний набір матеріальних принципів і цінностей, а також як формально-визначений документ, в якому такі принципи і цінності фіксуються. В літературі такий особливий набір правового інструментарію наразі іменується захистом, охороною, гарантуванням конституції тощо. Передумовою захисту конституції в правовому значенні є певний суспільний консенсус з приводу ключових цінностей, наявність певної громадянської культури, розвинутого громадянського суспільства, автономного індивіда-власника, тобто усіх тих передумов конституціоналізму, без яких реалізація органічної конституції завжди буде стикатися з великою кількістю проблем.

Встановлено, внесення змін до конституції є важливим етапом конституційного процесу з метою забезпечення актуальності норм основного закону, відповідності тим відносинами, що складаються у суспільстві та забезпечують обмеження державної влади на користь народу з метою забезпечення та захисту прав і свобод людини та громадянина. Для запобігання порушення норм конституції, відповідності її принципам тих змін, які до неї вносяться, необхідно здійснювати заходи щодо її захисту та охорони. Одним із таких способів є конституційний контроль за процесом внесення змін до конституції.

Незважаючи на позитивні зрушення у практиці конституційного контролю щодо процесу внесення змін до конституції в Україні, залишаються невирішені проблемні питання компетенції Конституційного суду України у означеній сфері, також залишаються проблеми слабкої деталізації повноважень у сфері конституційного контролю іншими органами державної влади. Означене потребує активізації наукової та експертної спільноти з метою вирішення цих питань.