Формування основ давньокитайського міжнародного права в добу Чжоу

Анотація

Наведена стаття являє собою комплексне дослідження процесів становлення та розвитку міжнародного права на теренах Стародавнього Китаю. У статті зазначено, що на межі II і І тисячоліть до н.е. активну зовнішню політику проводила імперія Чжоу, внаслідок чого почали складатися певні звичаї в цій сфеpi. В VII–VI ст. до н.е. на теренах Китаю існувало сім великих державних утворень, а також значна кількість дрібних і найдрібніших. Автори наголошують, що до середини І тисячоріччя до н.е. складаються відносини, що мали не просто зовнішньополітичний, а саме міжнародно-правовий характер. Широко розповсюдженою була практика міжнародних переговорів, на яких іноді збиралося до десятка і навіть більше держав. Їх можна вважати передтечами міжнародних конференцій.

Історія зберегла до нашого часу приклади договорів, які укладали між собою тогочасні суб’єкти міжнародного права. Загалом практика давньокитайських договорів була доволі різноманітною: укладалися мирні договори взаємодопомоги, договори з територіальних питань, особливо з нейтралізації територій, незавдавання шкоди територіям, особливо рікам, договори щодо колективних репресалій та санкцій щодо порушників, шлюбні договори, угоди щодо порядку експорту чи імпорту певних товарів тощо. У більшості випадків договори, що укладалися між давньокитайськими державами, не мали одного визначеного об’єкта, а охоплювали кілька (інколи до десятка) питань, що потребували правового врегулювання.

Поступово, завдяки звичаєвим нормам, формується й право війни, хоча все ж на практиці в Давньому Китаї мали місце численні відхилення від офіційно заявленого поводження – масові вбивства полонених, продаж захоплених людей у рабство, приношення їх у жертву богам. Автори підсумовують, що з одного боку, на теренах Стародавнього Китаю видно помітні кроки на шляху до розвитку міжнародного права. Насамперед це виявилося у поступовому складанні в той час підґрунтя для формування в подальшому базових інститутів міжнародного права. З іншого боку, ідеалізувати міждержавні відносини цієї доби в жодному разі не варто. Адже справжнє міжнародне право встановлюється на основі рівності держав, поваги до громадян інших країн, а цього в стародавню добу годі було очікувати, особливо після об’єднання Китаю першим імператором династії Цінь у 221 р. до н.е. Починаючи з цього часу Китай остаточно став державою, де «вся земля під небом належить імператору, а всі люди до меж землі – це його власність».