Сексуальне насильство щодо жінок у практиці ЄСПЛ: механізм міжнародного захисту під час російсько-української війни

Автор(и)

  • О. Асташева Student of the Institute of Law of the Taras Shevchenko National University of Kyiv , Ukraine https://orcid.org/0000-0002-5274-7398
  • В. Чебан Candidate of Law, Associate Professor of the Department of Procedural Law, Fedkovych National University of Chernivtsi, Judge of the Shevchenkivsky District Court of Chernivtsi, member of the Council of Judges of Ukraine, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.70.73

Ключові слова:

зґвалтування, сексуальне насильство, права людини, Європейський суд з прав людини, гендерне насильство, сексуальне насильство, пов’язане з військовим конфліктом, катування, жорстоке, нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, злочини проти людства, акти геноциду

Анотація

Російська армія вчиняє сексуальне насильство проти українців, а особливо жінок. Поліція відкриває серію кримінальних проваджень за фактом зґвалтування переважно жінок та дівчат у Донецькій, Київській, Харківській та Херсонській областях. Зґвалтування - це різновид злочину, надзвичайно травматичний для його жертв. Сексуальне насильство під час війни означає не лише зґвалтування у фізіологічному вимірі, а в першу чергу приниження людської гідності, що відбувається за повної підтримки російської влади. Наразі немає точних даних, які дозволять оцінити масштаби сексуальних злочинів, скоєних російськими військовими, заявляла генпрокурорка України Ірина Венедіктова. Ці цифри змінюються постійно і стрімко, день за днем, але навіть вони не віддзеркалюють всієї ситуації. Проблемою є ще і те, що, ті хто зазнав сексуального насильства, бояться і соромляться повідомляти про це. Про відсутність точних цифр також заявили у прес-службі МВС та Міжнародної правозахисної організації «Ла Страда-Україна». «ООН-Жінки» повідомили, що війна значно збільшує зазнавання жінками і дівчатами тортур від військових злочинів, особливо в формах гендерно-зумовленого насильства, включаючи вбивства пов’язані зі зґвалтуваннями та торгівлю людьми. Змінити ситуацію на передовій зараз, безумовно, дуже складно, але незважаючи на це, надзвичайно важливо зробити проблеми найбільш уразливих груп населення під час війни видимими. Відповідно, важливо не лише інформувати людей про військові злочини на цьому етапі війни, а й розуміти, як саме працюють міжнародні механізми для захисту жертв сексуального насильства, які застосовуватимуться в майбутньому. На жаль, українські правоохоронні органи наразі не можуть розслідувати зґвалтування належним чином і, отже, зобов’язання держави забезпечити ефективний правовий захист від сексуального насильства за Конвенцією можуть будуть порушені. Таким чином, є висока вірогідність того, що згодом до таких справ буде залучений Європейський суд з прав людини, і тому дуже важливо розуміти його практику з цих питань та релевантність прецедентної практики до нашої ситуації. Це питання набирає більшої актуальності і з огляду на те, що сексуальне насильство під час воєнного стану та окупації не розглядалось Європейським судом з прав людини в розрізі статті 3 Європейської Конвенції з прав людини.

Посилання

Дудоров О.О. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (основні положення кримінально-правової характеристики) : практичний порадник. Сєвєродонецьк : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2018. 92 с.

Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково практичний коментар новел Кримінального кодексу України). Київ : Ваіте, 2019. 288 с.

Харитонова О.В. Ключові засади гендерної політики в кримінальному праві України та основні напрями реформ щодо протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству. Науково-практичний посібник. Харків : ТОВ «Видавництво «Права людини», 2018. 344 с.

A. v. the United Kingdom ECHR (1998) para 22, Reports ECHR (1998); Z Others v. the United Kingdom, no. 29392/95, paras 73-75, ECHR (2001); E. and Others v. the United Kingdom, no. 33218/96, ECHR (2002).

I.G. v. Moldova no. 53519/07, ECHR (2012) para 40.

Аналіз справи ЄСПЛ Y проти Болгарії (№ 41990/18), URL: https://www.echr.com.ua/visnovok-eksperta- proti svidchen-poterpilogo-prograye-derzhava-yakshho-sumnivayetsya/ (дата звернення 21.04.2022).

Ilascu and others in Moldova and Russia no. 48787/99, ECHR (2004) para 311.

Catan and Others v. Moldova and Russia, no. 43370/04, 8252/05, 18454/06 URL: https://www.legal-tools. org/doc/15be89/pdf/ (assessed 21.04.2022).

Loizidou v. Turkey no. 40/1993/435/514, ECHR (1998), para 52.

Banković and Others v. Belgium and Others no. 52207/99, ECHR (2001), para. 59.

Ivanţoc and Others v. Moldova and Russia no. 23687/05, ECHR (2012), para 10.

Aydin v. Turkey no. 57/1996/676/866, ECHR (1997), para. 7.

Rape, Torture and the European Convention on Human Rights Clare McGlynn The International and Comparative Law Quarterly Vol. 58, No. 3 (2009), pp. 565-595.

International Criminal Tribunal for Rwanda Tribunal pénal international pour le Rwanda para 4 of the Summary of the Judgment URL: 050428-TC3-J-S-ICTR-95-1B-T-Muhimana-Judgement-Summary-EN.doc (refworld.org) (assessed 21.04.2022).

Rape and torture: Ukraine’s Human Rights Commissioner on Russian crimes in Kharkiv region: веб-сайт. URL: https://www.pravda.com.ua/eng/news/2022/04/5/7337323/ (assessed 21.04.2022).

MC v Bulgaria no. 39272/98, ECHR (2003), para 3.

Celebic´i Trial Judgment (1998), paras 491-493.

UN Special Rapporteur on Torture’s 1992 Report at, Report of the Special Rapporteur, Sir Nigel S. Rodley, submitted pursuant to Commission on Human Rights resolution 1992/32, E/CN.4/ 1995/34, p 16.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-18