Здійснення правосуддя в умовах воєнного стану: до питання законодавчих змін

Анотація

Стаття присвячена аналізу чинного процесуального законодавства, «проєктно-нормативного пакету» про діяльність судів та суддів в умовах правового режиму воєнного стану з метою виявлення та усунення можливих нормативно-процесуальних перешкод (прогалин) у сфері правосуддя. Констатовано, що переведення України у формат військового державного адміністрування зумовило прийняття низки законів у сфері правосуддя. Ці закони мають «доповнюючий», «коригуючий» характер, їх норми спрямовані конкретизувати, уточнити, змінити або ж доврегулювати чинну законодавчу базу держави. Обґрунтовано недоцільність імперативного законодавчого унормування окремих організаційно-правових питань у сфері правосуддя. Територіальна зміна підсудності судових справ у разі об’єктивно вимушеної необхідності має здійснюватися на основі дискреційного рішення голови Верховного Суду до іншого найбільш безпечного суду, а не до «найбільш територіально наближеного суду» як це визначив законодавець. Ключовим моментом тут має бути безпека суду, а не його територіальна наближеність. Здійснення правосуддя судами в умовах дії правового режиму воєнного стану має здійснюватися не лише в нерозривній сув’язі із забезпеченням реальної доступності кожного до правосуддя, а й забезпечення необхідних і безпечних умов для роботи суддів судів системи судоустрою України.

Законодавцю необхідно узаконити напрацьовані проектні процесуальні напрацювання у сфері правосуддя з метою оптимізації роботи судів системи судоустрою України у період дії режиму воєнного стану. Такі законодавчі пропозиції до процесуальних кодексів стосуються таких питань як: а) організація і проведення зборів суддів в умовах воєнного чи надзвичайного стану, зокрема й дистанційної участі суддів у таких зборах; б) порядок та процедура розподілу судових справ у суді у разі об’єктивної неможливості застосування автоматизованого визначення складу суду у цій чи іншій судовій справі; в) організаційно-процесуальна форма участі учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; г) можливість участі суддів у судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.