Підвищення кваліфікації адвоката як один із його професійних обов’язків: загальні положення

Анотація

Дана стаття присвячена розкриттю питань, які пов’язані із з’ясуванням сутності професійного обов’язку адвоката підвищувати свою кваліфікацію.

В рамках даної статті було досліджено різні підходи науковців, а також розкрито позицію законодавця щодо визначення правової природи інституту підвищення кваліфікації, що сприймається як один із визначальних професійних обов’язків адвоката. Аналізуються також міжнародні та регіональні стандарти, які мають вагоме значення для формування якісних національних (вітчизняних) стандартів організації та діяльності адвокатури.

Аргументується позиція, згідно з якою підвищення адвокатом своєї кваліфікації є одним із визначальних його обов’язків, закріплення якого насамперед має мету забезпечити належну реалізацію конституційного права особи на отримання професійної правничої допомоги. Акцентується увага на тому, що надання такої допомоги неможливе без наявності у адвоката відповідного комплексу знань та досвіду вирішення покладених на нього завдань, усвідомлення специфіки тактики та методів здійснення адвокатської діяльності, володіння широким комплексом як процесуальних, так і позапроцесуальних способів надання професійної допомоги.

Для досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуванням насамперед системно-структурного методу та діалектичного методу пізнання правової дійсності.

На підставі проведеного дослідження, автор доходить висновку, що постійне і безперервне підвищення адвокатами своєї кваліфікації відіграє важливу роль у функціонуванні професійної адвокатури та являє собою одну з головних передумов для успішного функціонування всієї системи правосуддя загалом, а принцип професійної компетентності (безперервності юридичного навчання) адвоката розглядається як один з базових принципів організації адвокатури, що по своїй суті є обов’язковим стандартом адвокатської професії.