Термін «медіа-простір»: теоретичний підхід

Анотація

Визначивши, що наука інформаційного права потребує досліджень теоретичного змісту, спрямованих зокрема на формування належного термінологічного апарату, у статті за допомогою методу структурно-системного аналізу здійснюється спроба формулювання підходу до розуміння та правильного трактування дефініції медіа-простору.

Проаналізувавши певні наукові позиції на внутрішню природу медіа-простору, автор зауважує, що даний термін пояснюється без зв’язку з іншими теоретичними конструкціями, може мати відмінності у тлумаченні змісту з акцентами на різні прояви медіа-простору, а також простежуються деяке звуження змістового наповнення в одних випадках, або узагальнення – в інших. Ситуація ускладнюється ще й тим, що термін «медіа-простір» широко вживається не тільки в науці інформаційного права, але й у інших суспільних науках – філософії, політології, журналістиці, соціології тощо. Не дивно, що кожна з наук може мати своє (відмінне від інших) трактування одного й того терміну (у даному випадку – «медіа-простір»).

Такий стан речей позбавляє термін «медіа-простір» системної логічності, зумовлює вживання там, де необхідний інший, деформує уявлення про внутрішній зміст.

Саме тому при визначенні терміну «медіа-простір» та з’ясуванні його місця в термінологічному апараті автором пропонується в дослідженні виходити спочатку з метакатегорії інформаційного суспільства, а вже потім – з таких конструкцій, як «інформаційна сфера» та «інформаційний простір». Доводиться, що медіа-простір є сегментом (частиною) інформаційного простору, а значить йому притаманні ознаки, які характерні і для інформаційного простору (концепція «одиничне – загальне»). Разом з тим, з’ясовано специфічні вирізняльні риси, які обумовлюють виділення цього простору з інформаційного (суб’єктний склад, нематеріальна складова тощо). Відповідно розкриваються ознаки теориторіальності та ресурсності, нематеріальної частини, функціонування засобів масової інформації як спеціальних суб’єктів медіа-простору, незалежності від внутрішнього світу людини, прямого чи опосередкового впливу на свідомість людини (людей).