Термін «медіа-простір»: теоретичний підхід

Автор(и)

  • О. Селезньова Доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри професійних та спеціальних правових дисциплін Буковинського університету, Україна https://orcid.org/0000-0001-5095-277X

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.70.57

Ключові слова:

медіа-простір, інформаційний простір, інформаційна сфера, інформаційне суспільство, засоби масової інформації

Анотація

Визначивши, що наука інформаційного права потребує досліджень теоретичного змісту, спрямованих зокрема на формування належного термінологічного апарату, у статті за допомогою методу структурно-системного аналізу здійснюється спроба формулювання підходу до розуміння та правильного трактування дефініції медіа-простору.

Проаналізувавши певні наукові позиції на внутрішню природу медіа-простору, автор зауважує, що даний термін пояснюється без зв’язку з іншими теоретичними конструкціями, може мати відмінності у тлумаченні змісту з акцентами на різні прояви медіа-простору, а також простежуються деяке звуження змістового наповнення в одних випадках, або узагальнення – в інших. Ситуація ускладнюється ще й тим, що термін «медіа-простір» широко вживається не тільки в науці інформаційного права, але й у інших суспільних науках – філософії, політології, журналістиці, соціології тощо. Не дивно, що кожна з наук може мати своє (відмінне від інших) трактування одного й того терміну (у даному випадку – «медіа-простір»).

Такий стан речей позбавляє термін «медіа-простір» системної логічності, зумовлює вживання там, де необхідний інший, деформує уявлення про внутрішній зміст.

Саме тому при визначенні терміну «медіа-простір» та з’ясуванні його місця в термінологічному апараті автором пропонується в дослідженні виходити спочатку з метакатегорії інформаційного суспільства, а вже потім – з таких конструкцій, як «інформаційна сфера» та «інформаційний простір». Доводиться, що медіа-простір є сегментом (частиною) інформаційного простору, а значить йому притаманні ознаки, які характерні і для інформаційного простору (концепція «одиничне – загальне»). Разом з тим, з’ясовано специфічні вирізняльні риси, які обумовлюють виділення цього простору з інформаційного (суб’єктний склад, нематеріальна складова тощо). Відповідно розкриваються ознаки теориторіальності та ресурсності, нематеріальної частини, функціонування засобів масової інформації як спеціальних суб’єктів медіа-простору, незалежності від внутрішнього світу людини, прямого чи опосередкового впливу на свідомість людини (людей).

Посилання

Голованова Н. В. Медіапростір як важливий чинник побудови інформаційного суспільства. Актуальні проблеми державного управління. 2017. № 1 (51). С. 27-34.

Назарбетова А. К. Политический контекст масс-медийного пространства: опыт политической компаративистики: дис. на соиск. ст. доктора филосифии. Казахстан, Алматы, 2017. 137 с.

Конах В. К. Виникнення та еволюція поняття «медіа-простір» в науковій думці. Вісник Дніпропетровського університету. 2015. № 2. С. 112-129.

Зінчина О. Б., Токар В. С. Медіапростір сучасного суспільства: проблеми дефініції. Матеріали VІІ Міжнародної науково-теоретичної інтернет-конференції «Місто. Культура. Цивілізація». Харків, 2017. С. 82-85.

Селезньова О. М. Теоретико-методологічні основи інформаційного права України : монографія. Чернівці: Місто, 2014. 408 с.

Сусська О. О. Інформаційний імунітет: проблеми психологічного захисту в інформаційному просторі : монографія. К., 2008. 108 с.

Поліщук Ю., Гнатюк С., Сєйлова Н. Мас медіа як канал маніпулятивного впливу на суспільство. Безпека інформації. 2015. Т.21. Вип.3. С. 301-308.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-18

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право