Феномен зловживання правом: «штучна правомірність» чи «прихована протиправність»?

Анотація

У статті розкривається зміст та характер такого феномену, як зловживання правом. Наводяться думки науковців, які дають різну характеристику цьому явищу: як різновиду протиправної поведінки, як правомірне діяння або як самостійний тип правової поведінки. Дається критична оцінка позиції, яка заперечує існування феномену зловживання правом, адже попри його складний і суперечливий характер він не може ігноруватися як явище правової дійсності. Оцінюється позиція можливості характеристики зловживання правом як правомірного діяння, враховуючи, що при цьому в будь якому випадку відбувається посягання на права та свободи інших осіб. Аналізується різниця між категоріями «зловживання правом» та «правопорушення», з’ясовується, які правові наслідки може мати поведінка суб’єкта, яка містить ознаки зловживання правом, разом з тим не містить прямих порушень правових норм. Розглядаються механізми відмови у реалізації права, відмови у його захисті чи притягненні до юридичної відповідальності при зловживанні правом. Стверджується, що зловживання правом як прояв недобросовісної поведінки, може свідчити про прагнення суб’єкта порушити правову заборону чи уникнути виконання юридичного обов’язку. Така поведінка за своєю формою хоч і може виглядати правомірною за зовнішніми ознаками, однак реально може бути протиправною за своїм змістом. Виосновується, що діяння суб’єкта, які містять ознаки зловживання правом, попри «штучну правомірність», можуть бути предметом переоцінки та перекваліфікації і при наявності достатніх підстав можуть бути визнані протиправними. Наголошується на тому, що відповідна переоцінка не може здійснюватися свавільно, а виключно у порядку та спосіб, визначений законом, суб’єктом, наділеним такою компетенцією. Робиться висновок про необхідність різної правової оцінки і застосування різних правових наслідків у ситуації, коли, з однієї сторони зловживання правом здійснюється за умови належного правового регулювання за допомогою штучних схем, з метою обійти правові приписи, а з іншої – при наявності правових прогалин та колізій.