Межі розгляду адміністративними судами вимог позову, апеляційної чи касаційної скарг в аспекті забезпечення ефективності правосуддя

Анотація

Статтю присвячено визначенню меж розгляду судами адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарг з метою дотримання вимоги ефективності правосуддя в адміністративному судочинстві. Обґрунтовано, що із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов’язане питання щодо можливості суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача (скаржника).

Автором розкрито зміст принципу офіційного з’ясування обставин справи та доведено, що цей принцип вимагає від адміністративного суду проявляти активність, за загальним правилом, сприяти стороні (позивачу), зокрема, допомагати із визначенням правових підстав позову, збором доказів, а також у деяких випадках – з визначенням найбільш ефективного способу захисту прав, свобод та інтересів особи. Аргументовано, що ефективність судового процесу вимагає від суду з’ясування низки питань, пов’язаних з предметом судового захисту, та надання оцінки відповідності обраного позивачем правового обґрунтування позову.

На підставі аналізу практики Верховного Суду в адміністративному судочинстві та практики Європейського суду з прав людини визначено підстави та умови, за наявності яких адміністративний суд може вийти за межі вимог позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги. Обґрунтовано, що суд самостійно може визначити правову норму, яку необхідно застосувати для вирішення спору, навіть щодо якої помиляються сторони. Досліджено зміст принципу «jura novit curia» («суд знає закони») та доведено, що цей принцип означає, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.