Договір про неконкуренцію (заборону конкуренції) в трудовому праві

Анотація

Договірне регулювання в сфері праці набуває все більшої актуальності. Динамічність суспільних відносин актуалізує питання конвергенції та адаптація окремих правових конструкцій цивільного та трудового права. Радянська та за інерцією українська пострадянська наука трудового права доклали багато зусиль для того, що зафіксувати і поглибити відмінності між підходами у регулюванні трудових і цивільних відносин. Загалом значна частина цих напрацювань зберігають свою актуальність, однак в окремих випадках безнадійно застаріли та потребують доктринальної ревізії із урахуванням викликів сучасності та принципу свободи договору. Крім цього, стверджувати про абсолютну автономізацію трудового права в сім’ї приватноправових галузей права є хибним і недалекоглядним шляхом, призводить до стагнації та деградації окремих правових інститутів. Договір про неконкуренцію є яскравим прикладом необхідності перегляду класичних підходів до регулювання особливостей у сфері праці.

У статті зосереджено на основних аспектах, які заслуговую на особливу увагу як сторін договору, так і суддів, які розглядають спори, що виникають із таких договорів про неконкуренцію. Йдеться про те, хто може бути стороною договорів про неконкуренцію; питання відплатності (додаткових соціаль- нотрудових, або додаткових фінансових гарантій) за відмову від неконкуренції з роботодавцем; розумності темпоральних меж (строку) неконкуренції; просторового (географічного) поширення умов про неконкуренцію; недопустимості універсального підходу; збереження зобов’язань перед новим власником бізнесу; динамічності договорів про неконкуренцію; положення про нерозголошення конфіденційної інформації; відповідальності за порушення договорів про неконкуренцію; територіальної підсудності спорів; узгодженості договорів про неконкуренцію із українським законодавством.

У науковому дослідженні наводяться приклади судової практики, яка хоч і є суперечливою, але дає можливість простежити окремі тенденції. Зроблено низку висновків щодо правової природи договору про неконкуренцію, необхідність відмови від застосування моновідповідальності (трудової) за порушення умов договору, наголошується на необхідності визначення законодавчої рамки для таких договорів.