Інноваційні системи оплати праці в період економічної стагнації

Анотація

У статті аналізуються деякі безтарифні системи оплати праці, які є широко використовуваними у світовій практиці, а окремі з них вже поступово «входять» у правові реалії України.

Автор наголошує, що конкурентоспроможність системи оплати праці працівників повинна забезпечувати залучення робочої сили з високим рівнем професіоналізму та кваліфікації, що відповідає стратегії та тактиці діяльності організації, а особливо у період економічної стагнації.

У період економічної стагнації може використовуватися позитивний зарубіжний досвід впровадження різних систем оплати праці працівників. Для узгодження інтересів працівників та роботодавців останнім часом все частіше застосовуються інноваційні форми оплати праці, до яких належать безтарифні та гнучкі системи. Інноваційні системи оплати праці спрямовані на забезпечення працівників матеріальними стимулами, які найефективніше можуть бути задіяні під час впровадження інноваційних форм оплати праці працівників

Безтарифні системи оплати праці можна класифікувати залежно від вкладу працівників у кінцеві результати діяльності організації на такі види: 1) система плаваючих окладів; 2) експертна система оцінки результатів праці; 3) система оплати праці з використанням коефіцієнта вартості праці; 4) пайова система оплати праці; 5) ставка трудової винагороди; 6) система оплати праці на комісійній основі (PFP – «Pay-for-Performance»); 7) грошові виплати за виконання поставлених цілей (Management by Objectives); 8) універсальна ринкова система оцінки оплати праці.

Поширеними у зарубіжній практиці є системи оплати праці, які враховують трудові навички працівників, зокрема, SBP системи (skill-based pay systems). У світовій практиці також існують різні моделі оплати праці за виконану роботу з урахуванням трудових навичок, орієнтовані як на індивідуальні, так і на групові робочі місця та види робіт.