Визначення інституту конституційної скарги як ефективного засобу правового захисту в доктрині й практиці Європейського суду з прав людини

Анотація

Інститут конституційної скарги є досить поширеним у багатьох європейських країнах, однак в Україні він з’явився лише у 2017 році. Впровадження такого засобу правового захисту зумовлено необхідністю захисту прав людини, з однієї сторони та превентивна роль органу конституційного контролю стосовно значної кількості скарг до Європейського суду з прав людини проти України – з іншої. Однак, «ефективність» такого інституту в обох площинах є досить відносною та залежить від багатьох елементів. На сьогодні, імплементована в Україні конституційна скарга, є лише зародженням механізму конституційного контролю за порушеними правами людини та не відіграє ролі саме «ефективного» засобу правового захисту як на національному так і на міжнародному рівні.

Дана стаття присвячена визначенню інституту конституційної скарги як ефективного засобу правового захисту в доктрині й практиці Європейського суду з прав людини, оскільки в одних справах і щодо певних країн Суд вважає конституційну скаргу «ефективним» засобом правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а в інших – ні. Відтак актуальним є визначення критеріїв «ефективності» індивідуального конституційного звернення, а також застосовність таких критеріїв до наявного в Україні конституційного механізму розгляду справ за конституційними скаргами.

З огляду на практику Європейського суду прав з прав людини, а також статистичних даних та даних соціальних опитувань критерії за якими конституційна скарга розглядається як ефективний засіб правового захисту в Європейському суді з прав людини є досить відмінними від тих, які інституйовані в Україні. Крім того, на «ефективність» конституційної скарги впливають також і внутрішньо-політичні процеси, які відображають довіру суспільства як до певних засобів правового захисту, так і до певних державних органів вцілому.