Розуміння обов’язків у контексті теорії справедливості Джона Роулза

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.70.8

Ключові слова:

природній обов’язок, зобов’язання, честь, вірність, справедливість

Анотація

Стаття присвячена розкриттю змісту категорії обов’язок згідно з теорією справедливості Дж. Роулза. Автором наголошується, що в цілому американський філософ розподіляє їх на природні обов’язки і зобов’язання. Обидві групи являють собою вимоги, що пред’являються до індивідів. Зобов’язання охоплюють чесність і вірність, природні обов’язки – поділяються на позитивні та негативні. До позитивних належать: підтримувати справедливість; взаємна допомога; взаємоповага. Тоді як негативними природними обов’язками постають: не шкодити і не завдавати неприємностей невинним.

Фундаментальним природним обов’язком мислитель називає обов’язок справедливості, який зводиться до того, щоб підкорятися і підтримувати справедливі інститути, до яких долучена людина. Природний обов’язок справедливості пов’язує громадян у цілому, не вимагаючи добровільності дій для його здійснення. Саме принципи справедливості, на думку Дж. Роулза, забезпечують спосіб розподілу прав і обов’язків основних соціально-політичних інститутів і визначають належний розподіл благ і форми соціального співробітництва. Кінцевий варіант зазначених принципів передбачає у результаті їх визначення перше і друге правило пріоритету. Перше правило – пріоритет свободи: основні свободи можуть бути обмежені тільки в ім’я самої свободи. Друге правило пріоритету – пріоритет справедливості над ефективністю і добробутом.

Окрім цього, американський вчений зосереджує свою увагу на окресленні спеціальних аспектів обов’язків у світлі політичної теорії, до яких відносить питання підкорення несправедливим законам чи політиці, громадянської непокори, відмови за переконаннями.

Автор дослідження приходить до висновку, що у цілому концепція обов’язків відповідно до теорії справедливості Роулза виходить з прагнення пошуку загального блага для всіх членів соціуму, охоплює елементи суспільного договору, а також носить атрибут взаємності.

Посилання

Follesdal A. John Rawls’ theory of justice as fairness. Philosophy of Justice, Contemporary Philosophy. Springer, 2014. P. 311-328.

Сокуренко В.В. Соціальна справедливість як державобудівничий принцип. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2001. № 3. С. 35-45.

Whiteley C.H. On duties. Proceedings of the Aristotelian Society. 1952-1953, Vol. 53. P. 95-104.

Ролз Дж. Теория справедливости. Москва: Изд-во ЛКИ, 2010. 536 с.

Cushing S. Rawls and «duty-based» accounts of political obligation. The APA Newsletter on Philosophy and Law. 1999. № 1. P. 67-71.

Шуліка А.А. Особливості розуміння політичної справедливості в концепції Дж. Роулза. Epistemological studies in Philosophy, Social and Political Sciences. 2018. № 1. С. 129-135.

Погге Т. Чи порушуємо ми права бідних у світі. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 2. С. 94-123.

Arneson R. Rawls, responsibility, and distributive justice. URL: http://philosophyfaculty.ucsd.edu/faculty/ rarneson/documents/writings/rawls-responsibility-and-distributive-justice.pdf (дата звернення: 25.03.2022).

Heyd D. A value or an obligation? Rawls on justice to future generations. Intergenerational Justice / edited by Axel Gosseries and Lukas H. Meyer. Oxford: Oxford University Press, 2009. P. 168-189. DOI:10.1093/ acprof:oso/9780199282951.003.0007.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-18

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень