Діяльнісна теорія правознавства: загальна характеристика

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.70.2

Ключові слова:

діяльність, методологія права, об’єкт діяльності, теорія діяльності, право, правознавство, психологічна школа права, психологія, соціокультурність права

Анотація

Стаття присвячена загальній характеристиці діяльнісної теорії як складової правознавства, теорії, за допомогою якої можна інтерпретувати правові явища. Наголошується, що методологічним засобом пізнання права може бути діяльнісна теорія, яка на сьогодні, не стала предметом комплексного пізнання. Відзначається, що психологія уже тривалий час розглядає теорію діяльності як складову частину гносеології свого предмету, а в межах вітчизняної правничої науки не проводилось комплексне дослідження діяльнісної теорії як складової правознавства.

Акцентується увага на трьох складових теорії діяльності,що дозволяють розглядати її як можливу складову правознавства. Першою важливою характерною рисою діяльнісної теорії є об’єкт. Об’єктом діяльнісної теорії як складової правознавства є правові явища як явища динамічні. Другою важливою характерною рисою діяльнісної теорії є зміст Діяльнісна теорія є системою знань про правові явища. Ці знання дозволяють розкрити сутність, функціонування та тенденції розвитку правових явищ. Третьою важливою характерною рисою діяльнісної теорії є понятійно-категоріальний апарат. Відзначається, що терміносистема теорії діяльності значною мірою включає терміни, властиві буденній мові, така особливість терміносистеми теорії діяльності не стала на заваді можливості її використання при поясненні психологічних явищ.

Резюмується, що подальший розвиток національної системи права, спрямований на входження до європейської правової культури, передбачає зміну парадигми сприйняття права, інтерпретації правових явищ. Одним з важливих засобів забезпечення ефективності права, подолання правового догматизму є діяльнісна теорія правознавства. Потенційні гносеологічні можливості теорії діяльності у царині права визначаються притаманністю людській природі прагненню до діяльності, співжиття в умовах правопорядку, пов’язаністю права з людською психікою. Діяльнісна теорія правознавства може бути засобом інтерпретації правових явищ як явищ динамічних. Соціальна природа права обумовлює змінюваність права, яке має відповідати тим відносинам, що регулюються правовими нормами. Діяльнісна теорія правознавства дозволяє з’ясувати виникнення, функціонування правових явищ та тенденції їх розвитку.

Посилання

Федоренко В. Л. Методологія сучасних конституційно-правових досліджень в Україні. Київ: НАПрН України, Київський регіональний центр, 2015. 64 с.

Гусарєв С.Д. Діяльнісний підхід у структурі методології сучасного правознавства. Альманах права. 2011. Вип. 2. С. 29-33.

Рибка Н.М. Сучасні теорії діяльності: проблеми типологізації. Наукове пізнання: методологія та технологія. 2017. №1 (38). С. 100-108.

Кучук А.М. Теоретичні основи правового поліцентризму: монограф. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2017. 312 с.

Юдін З.М. Злет ідеї суспільного договору (Т. Гоббс і Дж. Локк) та сучасний контрактивізм. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 2. Т.1. С. 27-31.

Онтологія, аксіологія, антропологія, гносеологія філософсько-правових вчень / За заг. ред. В.В. Кузьменка. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2015. 246 с.

Атоян О.М. Суперечки про межі правосвідомості: багатозначність явища. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2005. Вип. 29. С.119-126.

Tolman Ch. The Basic Vocabulary of Activity Theory. Multidisciplinary Newsletter for Activlty Theory. 1988. №1/2. Р. 14-20.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-18

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень