Міжнародні договори у системі джерел правового регулювання консульської діяльності

Анотація

Консульські установи та їх співробітники під час виконання консульських функцій керуються законодавством України, законодавством держави перебування, міжнародними договорами України та міжнародними звичаями, які являють собою систему джерел правового регулювання консульської діяльності. Міжнародні багатосторонні та двосторонні договори відіграють важливу роль у врегулюванні консульської діяльності, оскільки вони складають основу консульського права як галузі міжнародного публічного права.   

          Сучасне консульське право є конвенційним правом. До його важливих джерел відносяться Каракаська конвенція про консульські функції 1911 р., Гаванська конвенція про консульських чиновників 1928 р., Європейська конвенція про консульські функції 1967 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., яка набула чинності 18.03.1967 р. і має універсальний характер, а також двосторонні консульські конвенції (та інші види договорів у цій сфері).

          На підставі аналізу практики укладення Україною міжнародних договорів у сфері консульської діяльності, у статті визначено види таких договорів та типову структуру і зміст консульської конвенції.

          Зроблено висновки про те, що міжнародні договори є важливим міжнародно-правовим інструментом у сфері започаткування та реалізації консульських відносин між державами, відіграють системоутворюючу роль в системі джерел правового регулювання консульської діяльності. Базуючись на міжнародних звичаях, вони, у свою чергу, визначають зміст національного законодавства України та держав перебування у сфері консульських відносин.

          Укладені міжнародні двосторонні договори України потребують свого упорядкування та систематизації. Системного та уніфікованого підходу потребує також подальше укладення таких договорів із країнами, консульські відносини із якими ще не встановлені (не врегульовані).