Право міжнародних договорів у наукових працях Херша Лаутерпахта

Анотація

У статті досліджується доктринальний внесок професора Херша Лаутерпахта у розвиток права міжнародних договорів. На підставі аналізу наукового доробку Херша Лаутерпахта у сфері права міжнародних договорів встановлено його вагомий внесок у розвиток та розуміння концепцій кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права, принципів тлумачення, а також співвідношення принципу ефективності тлумачення та намірів сторін договору.

Акцентується увага, що на цілком вірну думку Х. Лаутерпахта, кодифікація міжнародного права є необхідною для міжнародної спільноти у цілому, відтак, вона повинна здійснюватися в рамках діяльності ООН та бути спрямована на загальне прийняття її з боку держав. Відтак, усім державам повинні бути надані рівні можливості брати участь у роботі щодо кодифікації та приєднуватися до її результатів.

Серед принципів тлумачення міжнародних договорів, Х. Лаутерпахт виділяє принцип добросовісності. Цю норму науковець розглядає як один із загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями у питанні тлумачення.

Обґрунтовано доктринальні погляди Х. Лаутерпахта щодо співвідношення принципу ефективності тлумачення та намірів сторін договору. Науковець зауважував, що намір сторін має бути першорядним фактором у тлумаченні договорів. На думку Х.Лаутерпахта, при тлумаченні договорів, будь-які міркування (ефективності чи не ефективності ), які мають тенденцію перетворити визначені наміри сторін у фактор другорядного значення, є несумісними для справжньої мети тлумачення. Власне, застосовуючи принцип ефективності, суд не замінює наміри сторін і не замінює його стороннім для нього фактором. Професор Х.Лаутерпахт досліджуючи співвідношення принципу ефективності та спільного наміру договірних сторін піднімає одну з найбільш суперечливих проблем юриспруденції - сутність і межі судової функції. На його думку, ця функція значною мірою полягає в тлумаченні норм права, незалежно від того, у якому джерелі вона викладена. У міжнародній сфері проблема ускладнюється існуванням цілої низки факторів, таких як відсутність спільного наміру сторін, що безпосередньо стосуються самого предмету спору; міжнародні договори або окремі їх положення часто є політичним замінником, а не юридичним вираженням угоди сторін.