Аналіз законодавчих пропозицій щодо змін до Кримінального кодексу України, спрямованих на подолання пандемії респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2

Анотація

Здійснено аналіз проектів Законів України щодо внесення змін до Кримінального кодексу України, спрямованих на подолання пандемії респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CОV-2, а саме: «Про внесення змін до Кримінального кодексу (щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення встановленого порядку щеплення громадян від інфекційних хвороб)», реєстр. № 4647 від 26.01.2021 р. та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за підробку документів, що стосуються проведення профілактичних щеплень», реєстр. № 6084 від 23.09.2021 р.

Виявлені наступні недоліки законопроектів: 1) ввезення на територію України вакцини, не зареєстрованої у Державному реєстрі лікарського засобу, на сьогодні вже вважаються незаконними діяннями; 2) введення в обіг незареєстрованого лікарського засобу є фальсифікацією і тягне кримінальну відповідальність, передбачену положеннями чинної статті 321-1 Кримінального кодексу України. Отже, криміналізувати дії подібного характеру немає сенсу; 3) рівень суспільної небезпеки пропонованого кримінального правопорушення (ст. 321-3 Кримінального кодексу України) не є достатнім для існування у санкції ч. 1 покарання у вигляді позбавлення волі та віднесення його до категорії «нетяжкі злочини»; 5) встановлення окремої (спеціальної) кримінальної відповідальності за підроблення документів, що стосуються проведення профілактичних щеплень, є надмірною криміналізацією; 6) запровадження пропонованого кримінального правопорушення (ст. 321-3 Кримінального кодексу України) до розділу XIII «Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення» Особливої частини Кримінального кодексу України не враховує засад існуючої кримінально-правової доктрини щодо розмежування та визначення об’єкта кримінально-правової охорони.

Констатовано недоцільність деталізації форм об’єктивної сторони пропонованого кримінального правопорушення (ст. 321-3 Кримінального кодексу України) шляхом введення понять «поширення» та «реалізація», а також запровадження розширеного розуміння терміну «використання» як «порушення заборони використання (у тому числі збут, реалізація)»;

Вказані шляхи подолання виявлених недоліків та удосконалення норм проаналізованих законопроектів. Зроблено висновок про неможливість прийняття у поданій редакції змін до Кримінального Кодексу України.