Дотримання правил адміністративної юрисдикції як конституційна гарантія судового захисту

Анотація

У статті автор обстоює твердження, що порушення вимог юрисдикції суду не може становити непереборний процесуальний бар’єр для позивача у судовому процесі, пов’язаного із захистом та відновленням його порушених конституційних прав. Такий висновок зроблено за результатами порівняльно-правового аналізу положень КАС України, предметом правового регулювання яких є вирішення правової ситуації, що пов’язана з юридичним фактом встановлення непідсудності тієї чи іншої справи юрисдикції адміністративному суду. Чинний КАС України унормував вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви позивачеві, серед яких такої підстави, як «справа не підсудна цьому адміністративному суду», немає. Констатовано, що наразі КАС України фактично забороняє адміністративному суду повертати позовну заяву позивачеві, якщо судова справа йому не підсудна. І це правильно. У разі встановлення судом юрисдикційної непідсудності судової справи певному адміністративному суду, позивач не залишається наодинці зі своєю справою. Законодавство зобов’язало адміністративний суд запропонувати позивачу вчинити певні юридично значимі дії з метою реального забезпечення його гарантій на судовий захист своїх прав і свобод. Такий підхід законодавця напряму пов’язаний з необхідністю забезпечення оптимальної можливості реалізації принципів правової визначеності, доступності кожного до правосуддя, законності і верховенства права в цілому.

У статті зроблено висновок, що окремі питання судового адміністративного процесу, які пов’язані з юрисдикційним підпорядкуванням справ, потребують законодавчого доунормування задля подолання певної правової невизначеності, з якою може стикнутися позивач у суді першої інстанції.