Європейські стандарти адміністративно-правового забезпечення права на безоплатну правову допомогу та національне законодавство

Анотація

У статті проаналізовано стандарти адміністративно-правового забезпечення права на безоплатну правову допомогу. Зазначено, що таке право є невід’ємним правом кожного та гарантоване низкою міжнародних документів, в тому числі Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дозволив виділити такі основні порушення в організації процесу надання безоплатної правової допомоги: 1. Недостатня активність в інформуванні громадян про можливість отримати безоплатну правову допомогу та реалізувати своє право на захист. 2. Нечітке формулювання підстав відмови чи невмотивованість рішення про відмову у наданні безоплатної правової допомоги. 3. Несвоєчасність винесення рішення. 4. Відсутність можливості оскаржити відмову у наданні безоплатної правової допомоги. 5. Відсутність формального рішення, яке донесене до особи у відповідь на клопотання про надання юридичної допомоги.

З цих порушень сформовано такі вимоги до організації адміністративно-правового забезпечення безоплатної правової допомоги: 1. Національні інституції зобов’язані приймати рішення у відповідь на клопотання про надання безоплатної правової допомоги у встановлені строки, яке повинно бути чітко вмотивованим. 2. У національній системі повинен бути встановлений порядок оскарження відмови у наданні безоплатної правової  допомоги. 3. Держава зобов’язана проводити активну інформаційну кампанію з метою повідомлення громадянам їх права на безоплатну правову допомогу.

Зроблено висновок про те, що загалом ці вимоги відтворені в національному законодавстві, однак на практиці потребують певного допрацювання з приводу часто формального підходу до відмови у наданні безоплатної правової допомоги та роботи над збільшенням поінформованості громадян, в тому числі тих, які перебувають у місцях позбавлення волі щодо їх права на отримання безоплатної правової допомоги.