Право на захист від домашнього насильства

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сутності, змісту й особливостей реалізації права на захист від домашнього насильства. Констатовано, що домашнє насильство є однією з найбільших проблем сучасного світу, рівень якого збільшився в умовах протиепідемічних заходів, вжитих державами через пандемію коронавірусної хвороби. Наведені статистичні дані, що свідчать про загострення проблеми домашнього насильства в Україні. Проаналізовано нормативні підстави для формування права на захист від домашнього насильства та його віднесення до каталогу прав людини. Надано характеристику праву на захист від домашнього насильства як суб’єктивному публічному праву, оскільки, по-перше, в його основу поряд із інтересом особи закладено й публічний інтерес, по-друге, його реалізація здійснюється в межах відносин, що характеризуються як публічно-правові. Наведено зміст інтересу особи (отримати від уповноважених суб’єктів захист у вигляді застосування заходів, спрямованих на відновлення порушених прав) та публічного інтересу (необхідність підтримання публічного порядку та безпеки), покладених в основу досліджуваного права. Визначено суб’єкта (володільця) права на захист від домашнього насильства, виокремлені його ознаки, виділені особливості, притаманні дитині як суб’єкту такого права. Доведено, що реалізація права на захист від домашнього насильства здійснюється як за зверненням особи, так без такого, за ініціативою уповноваженого суб’єкта за результатами оцінки ризиків. Окреслено суб’єктів, наділених обов’язком вживати заходів, спрямованих на захист особи від домашнього насильства; поділено заходи на види: профілактика, підтримка постраждалих, переслідування кривдників. Профілактика або запобігання передбачає вжиття заходів для недопущення фактів домашнього насильства. Підтримка постраждалих полягає у вжитті необхідних заходів, спрямованих на уникнення повторного вчинення насильства, надання самостійності та економічної незалежності постраждалим від насильства, урахуванні особливих потреб уразливих осіб, у тому числі постраждалих дітей, отриманні відповідної та своєчасної інформації про доступні служби підтримки та правові заходи мовою, яку розуміють постраждалі особи. Притягнення кривдника до відповідальності здійснюється через судові провадження. Відповідальність може бути кримінальною, адміністративною та матеріальною.