Процесуальна форма розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у справі про банкрутство

Анотація

Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника суттєво змінює як правовий режим майна такого боржника, так і процедуру розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Відповідно до принципу концентрації всіх майнових спорів у межах справи про банкрутство, господарський суд, який розглядає таку справу, вирішує всі спори за участю боржника. Важливе місце серед цих спорів займають справи про визнання правочинів боржника недійсними.

Стаття присвячена дослідженню процесуальної форми розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у справі про банкрутство. Автором проаналізовано поняття господарської процесуальної форми та її співвідношення із процедурою розгляду справ про банкрутство, досліджено характерні ознаки провадження у справі про банкрутство та виявлено їх дію у відокремлених провадженнях, у межах яких вирішуються спори про визнання правочинів боржника недійсними.

Метою статті є дослідження процесуальної форми розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у справі про банкрутство та виокремлення особливостей розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у межах справи про банкрутство.

Справи про банкрутство є формою господарського процесу. Тому їх розгляд здійснюється не лише на підставі норм спеціального акту – Кодексу України з процедур банкрутства, але і на підставі загальних положень Господарського процесуального кодексу України.

За результатами проведеного дослідження автор доходить висновку, що позови про визнання недійсними правочинів боржника у справах про банкрутство розглядаються у відокремленому провадженні у межах справи про банкрутство. Про рішення розглядати позов про визнання правочину боржника недійсним господарський суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Важливо розмежовувати учасників справи про банкрутство загалом та учасників таких «міні-проваджень» з оскарження правочинів боржника – у першу чергу, для правильного визначення кола учасників справи та суб’єктів, що мають право на оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду таких справи.