Усунення від права на спадкування одного з батьків

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового статусу одного з батьків, якого було позбавлено батьківських прав й усунено від права на спадкування. Досліджено правове становище дитини спадкодавця. Аргументована пропозиція щодо необхідності фактів навмисного невиконання спадкоємцями своїх обов’язків з утримання спадкодавця-дитини, неналежного догляду, ненадання необхідної допомоги та піклування.

Спори про усунення від права на спадкування становлять одну з поширених категорій справ, що розглядаються судами за правилами цивільного судочинства. Складність цієї категорії спорів пояснюється тим, що на момент виникнення спадкового правовідношення спадкодавця-дитини вже немає серед живих. Отже, одержання інформації про обставини та факти, що мають значення для справи, з об’єктивних причин є ускладненим. Також складність виникає при встановлені фактів, що мають юридичне значення.

Досліджено співвідношення положень Цивільного та Сімейного кодексів України з питань підстав та умов усунення від права на спадкування. Відповідно до статті 164 СК України ухилення від виконання батьківських обов’язків тягне позбавлення батьківських прав. Отже, закономірною є норма статті 1224 ЦК України, яка регламентує, що батькі позбавлені батьківських прав не мають права на спадкування за законом після дитини-спадкодавця.

Зроблено висновок про необхідність визнати постмортальних дітей спадкоємцями за законом й за заповітом, шляхом внесення відповідних змін до цивільного законодавства України й надати їм право на спадкування.

Обгрунтовано, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.