Права людини як інструмент обмеження державної влади
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.69.13Ключові слова:
права людини, обмеження прав людини, межі прав людини, обмеження державної владиАнотація
Дана стаття присвячена дослідженню питання обмеження державної влади за допомогою концепту прав людини. Питанням співвідношення інтересів держави та людини присвячені численні наукові дослідження та публікації, головною метою яких виступають намагання віднайти та встановити паритет та баланс між приватним та публічним. Говорячи про права людини як інструмент обмеження державної влади, автори, спираються на ідею про те, що у сучасному світі майже не існує абсолютних, необмежених прав, наголошують на важливості обмежень, встановлених державою, які передовсім мають бути співрозмірними та встановленими законом. У статті йдеться про необхідності встановлення та існування чітких критеріїв обмеження прав людини на законодавчому та конституційному рівнях. Саме це виступатиме гарантією від свавільних дій держави щодо зменшення обсягу правореалізації індивіда та виступатиме запобіжником (фактором) обмеження державної влади. У своїй роботі автори виокремлюють елементи, які складають базис та покладені в основу концепції обмеження прав людини, та акцентують увагу на позитивних та негативних зобов’язаннях держави, як таких, що встановлюють межі діяльності публічної влади. Розглядаючи дане питання, автори досліджують пріоритет прав людини та посилаються на правило визнання кожної особистості повноправним учасником правовідносин разом з неприпустимістю відношення до індивіда, як до об'єкта такої взаємодії, покладаючи обов'язок на публічну владу поважати незалежність і автономію особистості, гарантувати її вільну самореалізацію. Актуальність зазначеної публікації свідчить про необхідність пошуку балансу та чіткому окресленню й виокремленню меж, елементів, критеріїв та співвідношень між людиною та державою, яка виступає гарантом реалізації та непорушності прав, а у разі такого порушення - гарантом їх захисту. Сьогодні для сучасних демократичних суспільств ця тема є особливо актуальною, беручи до уваги постійне розширення обсягу прав людини, практику міжнародних (європейських) та національних судових установ. Саме тому, якнайкраще розуміння змісту концепту прав людини як інструменту обмеження державної влади, сприятиме їх належній реалізації та виступатиме гарантом їх забезпеченості.
Посилання
Еллинек Г. Система субъективных публичных прав. URL: https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_004014568
Federal Constitution of the Swiss Confederation. URL: https://fedlex.data.admin.ch/filestore/fedlex.data.admin.ch/eli/cc/1999/404/20210101/en/pdf-a/fedlex-data-admin-ch-eli-cc-1999-404-20210101-en-pdf-a.pdf
Пуховська, А. С. Еволюція розуміння прав людини в контексті юридичного позитивізму. Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія: Право. 2013. № 23. С. 86–91.
Рабінович П. М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект). Вісник Академії правових наук України. 1996. № 6. С. 5–13.
Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. Київ : Ваіте, 2015. 392 с.
Оніпко З. С. Концепція мінімальної держави в лібертариристських поглядах Роберта Нозіка. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2016. № 3/4. С 164-169.
Лібералізм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. Київ : ВД Простір, Смолоскип, 2009. 1128 с.
Wiktor Osiatynski. Human Rights and Their Limits. Cambridge University Press. 2009. 241 p.
Максимов С.І. Універсальність прав людини. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 1. С.110-117.
Эсмен А. Общие основания конституционного права. URL: https://litportal.ru/avtory/a-esmen/kniga-obschie-osnovaniya-konstitucionnogo-prava-680272.html
Буроменський М. В. Звернення до Європейського суду з прав людини. URL : http://khpg.org/1080677442
Христова Г. О. До питання про формування доктрини позитивних зобов’язань держави у сфері прав людини. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 2. С. 124-134.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.