Проблематика гендерної дискримінації в Україні: законодавчі новації й нові виклики

Анотація

Стаття вивчає особливості реалізації гендерної політики Українською державою. Досліджуються основні ознаки міжнародного та європейського законодавства, спрямовані на ліквідацію гендерної дискримінації та утвердження принципу рівного ставлення. Аналізуються терміни, які зустрічаються у вітчизняному законодавстві, – «дискримінація», «позитивні дії». Наголошується, що варто розрізняти терміни «розумне пристосування» і «позитивні дії». Одним із прикладів позитивних дій є так звані ґендерні квоти на виборах.

Автор підкреслює, що показовою характеристикою прагнення Української держави рівнятися на передові держави світу у гендерних питаннях є рівність статей в армії, поліції, інших раніше суто «чоловічих» професіях. Безперечно, що це є специфічною частиною об’єктивного процесу дійсної реальності та укріплення ролі й впливу жінки в суспільстві.

Реалізація гендерної політики в Україні розглядається на прикладі сфер військової служби та умовно «мирних» професій.

Акцентується увага на тому, що неухильне додержання зобов’язань за міжнародними договорами – конституційний принцип Української держави. Законодавчі зміни сприяють усуненню нерівностей жінок у користуванні благами в порівнянні з чоловіками. Проте, варто враховувати, що і чоловіки, і жінки є рівними та не однаковими з огляду на, хоча б, фізіологічні особливості. Надання однакового механізму реалізації їх можливостей не повинно стати перешкодою забезпечення спеціальних прав, прив’язаних до об’єктивних природних особливостей статей. Більше передумов для самореалізації можуть нести додаткові ризики – демографічні, психологічні, психічні та ін. для конкретної людини і суспільства загалом. Важливо віднайти розумне співвідношення охорони комплексу прав і свобод жінки та планомірного використання її ресурсів.