Права людини в контексті реалізації реформи в сфері охорони здоров’я

Анотація

Загалом правовий стан соціальної спрямованості ставить людину на перше місце як найвищу цінність суспільства; тому здоров’я людини є не лише запорукою її довгого, активного та корисного життя, а й джерелом духовного здоров’я суспільства.

Оскільки діяльність охорони здоров’я пов’язана з відтворенням реального повсякденного життя людей, то необхідно виділити так основні її критерії модернізації і організаційно-правового забезпечення державної доктрини охорони здоров’я соціальної правової держави: 1) соціально-економічні, психоемоційні, екологічні умови збереження здоров’я; 2) рівень медичного обслуговування населення; 3) доступність безпечних і сприятливих для здоров’я людей форм життєдіяльності; 4) цивільні права і гарантії на отримання медичної допомоги та проживання в безпечному для здоров’я середовищі; 5) можливість вибору медичних послуг і сприятливих для здоров’я форм поведінки і способів життєдіяльності; 6) матеріальні та соціокультурні основи розвитку потенціалу здоров’я людини відповідно до його соціального статусу і статусу здоров’я; 7) способи регулювання, соціального контролю охорони здоров’я, фармакології та медицини; 8) ступінь відповідальності соціальних суб’єктів за збереження здоров’я; 9) шляхи зниження соціальної нерівності в питаннях охорони здоров’я і медичного обслуговування; 10) соціальні інтереси, потреби, очікування, мотиви і стимули соціальних суб’єктів у сфері охорони здоров’я.

Мета формування державної доктрини охорони здоров’я соціальної правової держави вирішення наступних завдань: 1) методологічне обґрунтування критеріїв виділення соціальних інновацій в сфері охорони здоров’я з усього масиву нововведень; 2) соціологічний аналіз інноваційних рішень в сфері охорони здоров’я, розглянутих в співвіднесенні з принципами соціальної політики в галузі охорони здоров’я: справедливості, рівності (доступності), ефективності, узгодження інтересів; 3) соціологічний аналіз задоволеності послугами сфери охорони здоров’я та очікувань різних груп і категорій населення щодо необхідності та напрямків удосконалення тих чи інших сторін її діяльності; 4) розробка методик вивчення самооцінок здоров’я як якості, затребуваного в інноваційній економіці; 5) думка населення про перспективи розвитку системи охорони здоров’я; 6) вивчення професійного покликання лікарів в контексті підвищення трудової мотивації і формування відносин довіри між лікарем і пацієнтом; 7) розробка науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на підвищення якості управління інноваційним розвитком сфери охорони здоров’я.