Європейський механізм захисту прав людини у сфері технологій штучного інтелекту

Анотація

В статті досліджено основні виклики, з якими стикаються науковці та законотворці під час створення нормативної бази регулювання технологій ШІ. Також здійснено аналіз розвитку основоположних підходів, принципів, понять технологій ШІ. Під час аналізу було виявлено, що розвиток і застосування ШІ викликає багато спірних правових і морально-етичних питань, а також стимулює розвиток комплексних інститутів права і законодавства, а можливо навіть нових галузей права.

     На сьогодні існує велика кількість неоднозначних думок серед науковців щодо визначення єдиного підходу поняття “штучного інтелекту”, що в свою чергу є ключовим для вироблення правового регулювання. Тому що очевидно, що за відсутності поняття предмету регулювання, воно не може бути якісним, зрозумілим та ефективним. А це в свою чергу впливає на розробку правової бази, для вироблення якої необхідний узгоджений підхід спеціалістів із різних галузей досліджень: технічної, правової, етичної та ін. Також важливим та відкритим до обговорення на сьогодні є питання етичної сторони використання таких технологій. І як вбачається, концепція поваги до людської гідності має високі шанси бути закладеною в основу правового регулювання ШІ. Тому що навіть при наявності різних думок щодо визначення поняття “ШІ”, все одно першочерговим повинна залишатись мета захисту прав людини та забезпечення її основоположних свобод.

     Важливим є той факт, що безпосереднім предметом дослідження є технології, властивістю яких є безпрецедентна швидкість та масштаби розвитку та видозмінення. Це спричиняє появу значної кількості ризиків та викликів для прав, свобод та законних інтересів людини, внаслідок нових досягнень в розробках ШІ. Вчені виділяють одним з основних викликів збільшення розриву між стрімким рівнем розвитку технологій ШІ та впровадження їх в життя суспільства з одного боку, та відсутністю або застарілістю наукових досліджень та законодавчого регулювання.

     Інше спірне питання, яке  розглядається в статті, це невизначеність розвитку цих технологій, що вимагає тісної співпраці науковців в галузі права зі спеціалістами, які задіяні в розробці систем ШІ з метою передбачення в законодавстві можливих порушень прав людини, які може завдати така технологія, а також передбачення рівня та видів відповідальності за дії систем ШІ.