Аналіз особливостей розвитку девіантної поведінки підлітків

Автор(и)

  • Р. Андрусишин Доцент кафедри соціально-гуманітарної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.69.1

Ключові слова:

девіантна поведінка, неповнолітні, підлітки, суспільство, соціальна адаптація, колектив, відхилення в поведінці, поведінкові девіації, фактори розвитку девіацій

Анотація

У статті аналізується вікова динаміка виникнення та розвитку поведінкових девіацій неповнолітніх. Цей процес проходить певні стадії, які відповідають віковим, індивідуально-психологічним особливостям неповнолітніх та характеризуються своєрідністю умов життя, діяльності спілкування. Також проаналізовано основні чинники девіацій з метою виявлення причин, які впливають на формування і виникнення девіантної поведінки підлітків, адже науковий інтерес до проблеми девіантних проявів серед неповнолітніх та їх профілактики зростає дедалі більше.

Інтерес до проблеми девіантних виявів серед неповнолітніх та їх профілактики нині все більше зростає, оскільки девіантна поведінка серед дітей і підлітків набула впродовж останніх десятиліть значного поширення, що спонукало учених до активних пошуків ефективних шляхів її попередження та усунення, а владні структури – до оновлення законодавчих актів і розроблення довготривалих програм, дотичних до змісту девіацій. Особливістю девіантної поведінки є те, що вона супроводжується різними проявами соціальної дезадаптації. Така поведінка зовсім не обов’язково призводить до хвороби або смерті, але закономірно викликає або посилює стан соціальної дезадаптації. Стан дезадаптації, в свою чергу, може бути самостійною причиною девіантної поведінки особистості. Девіантна поведінка має індивідуальну і вікову своєрідність. Вона, насамперед, відображає зовнішнє буття особистості в соціумі. Воно може бути надзвичайно різноманітним «зсередини».

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення процесу взаємодії особистості та суспільства. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки.

Девіантна поведінка поєднується з хорошим знанням її суб’єктом норм моралі та законів. Але розуміння того, що так поводитись не можна, не зупиняє індивіда, який обрав саме такий спосіб самоствердження.

Посилання

Чайковська О.М. Cкладові системи чинників девіантної поведінки підлітків. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2015. Випуск 28. С. 627-637.

Зобенько Н. Деякі аспекти дослідження проблеми девіантної поведінки неповнолітніх. Рідна школа. №3 (березень) 2012. С. 36-40.

Иванов В.Н. Девиантное поведение. Причины и масштабы. Соц.-полит. журн. 1995. №2. С. 47–50.

Попов В. А. Социальные отклонения учащейся молодёжи и педагогические проблемы их предупреждения : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01. Владимирский государственний університет. М., 1991. 32 с.

Раевская З. Д. Предупреждение отклонений в нравственном поведении детей и подростков : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / З. Д. Раевская Научно-иследовский институт общех проблем воспитанияАкадемии педагогических наук СССР. М., 1984. 18 с.

Печенюк А.М. Управление современной школой / А.М. Пе ченюк, С.П. Машковец. – Хабаровск: Графика, 1996. 193 с.

Вострокнутов Н.В. Типология делинквентного поведения детей и подростков. Соцальная дезадаптация: нарушения поведения у детей и подростков. 1996. C. 242 – 248.

Петрынин А.Г. Педагогическая реабилитация несовершеннолетних с девиантно-криминальным поведением: психолого-педагогическая и медико-социальная помощь: учеб.-метод. пособие. М.: Академия, 2001. 148 с.

Зобенько Н. Деякі аспекти дослідження проблеми девіантної поведінки неповнолітніх. Рідна школа. №3 (березень) 2012. С. 36-40.

Кікалішвілі М.В. Девіантна поведінка: поняття та ознаки. Вісник Академії адвокатури України. 110 число 3(22) 2011. С. 109-122.

Кон И. Вкус запретного плода. СПб : Наука, 1999. 460 с.

Психологический словарь / под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. М.: АСТ, СПб.: Прайм-Еврознак. 1983. 1051 с.

Лунеев В. В. Преступность в XXI веке: методология прогноза Социс. 1996. № 7. C. 12-18.

Гилинский Я. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения : учебное пособие. Санкт-Петербург: Филиал Института социологии РАН, 1993. 344 c.

Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений. М. : Издательский центр «Академия», 2003. 288 с.

Казымбетова Д.К. Девиантное поведение молодежи как объект социологического исследования. Алматы: б.и., 2001. 21 с.

Знаковська Н.М. Проблеми девіантної поведінки в сучасному українському молодіжному середовищі. Соціологія. № 6 (110). червень 2014. С. 90-95.

Социология в России. М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. 696 с.

Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. С. 19–191.

Шаленко В. Н. Модели конфликтных процессов и современные подходы к их разрешению. Социальные конфликты: Экспертиза, прогнозирование, технологии разрешения. М., 1994. Вып. 7. C. 21.

Гарасимів Т.З. Природні та соціальні детермінанти формування девіантної поведінки людини: філософсько-правовий вимір: монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 420 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-04-15

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень