Окремі аспекти реалізації зобов’язань України відповідно до угоди про асоціацію з ЄС в частині енергетики

Анотація

В даній статті здійснюється спроба аналізу процесу імплементації енергетичних Директив ЄС в законодавство України відповідно до членства в енергетичному співтоваристві та підписанні так званої «Угоди про асоціацію з ЄС». Передусім прийняття законів: «Про ринок природного газу», «Про ринок електричної енергії», «Про енергоефективність», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», окремих положень Податкового кодексу України, Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» тощо, дозволив зробити висновок, що імплементація енергетичних директив ЄС в законодавство України відбувається фрагментарно, безсистемно, без чітких економічних прорахунків та очікуваного результату, що нівелює їх загальну мету, – забезпечення енергетичної безпеки України. Зроблено висновок, що попри прийняття Закону України «Про ринок електричної енергії» фактично залишилася нормативна неврегульованість питання впровадження паралельних ринків, генеруючих потужностей та проблема накопичення боргів, детальна регуляторна та технічна інфраструктура. Стрімкий перехід на зелену енергетику та надзвичайно висока ціна на неї в умовах перманентної економічної кризи, спричиняє надмірне навантаження на державний бюджет України. За таких умов функціонування великих електростанцій з відновлюваних джерел енергії характеризується різко змінними режимами роботи у складі Об’єднаної енергетичної системи України. Стверджується, що прийнятий Закон України «Про енергоефективність» передбачає важливу для енергетичної безпеки держави національну та регіональні системи енергетичного менеджменту та енергетичної ефективності, в той же час без належного фінансування та підготовки достатньої кількості фахівців з енергоефективності, він ризикує мати виключно декларативний характер