Зародження наукової думки про ювенальну віктимність

Анотація

В статті розглядається процес зародження наукової думки про ювенальну віктимність. Вказується, що дослідження теоретичних надбань у галузі загальної та ювенальної віктимології з початку її заснування (ще у межах кримінології) та до сьогодні, дозволяє класифікувати останні на три групи за ознакою предмета дослідження: 1) феномен ювенальної віктимності, віктимізації та віктимної поведінки (природа та значення, детермінація, фонові явища); 2) особа неповнолітньої жертви кримінально протиправного посягання (дефініція, структура, класифікація, типологія та психологія); 3) віктимологічне запобігання (загальна характеристика, форми та методи, зарубіжний та міжнародний досвід). Особливу увагу звертається на те, що як у перших, ще елементарних кримінологічних дослідженнях, так і у сучасних працях ці три групи є незмінними (за виключенням окремих, незначних відхилень у тематиці та загальних підходах самих учених). Зазначається, що перші наукові пошуки в межах наук кримінально-правового циклу були присвячені виключно кримінальному правопорушнику, що пояснюється впевненістю вчених, що лише він є основоположною першопричиною суспільно небезпечного діяння. Вивчення особи суб’єкта правопорушення зводилось до пошуку фізіологічних вад (особливостей), котрі примушують людину порушити закон. Підсумовується, що наразі в Україні ведеться активна наукова робота з вивчення особливостей віктимної поведінки як дорослих, так і неповнолітніх осіб. Перші згадування про жертв кримінальних правопорушень зустрічаються ремарочно ще у працях Чезаре Ломброзо. Однак, першим кримінологом, який запровадив у науковий обіг поняття «віктимологія», був румунський дослідник Б. Мендельсон, котрий, у 1975 році у монографії «Загальна віктимологія» запропонував віктимологічну концепцію «клінічної» або «практичної» віктимології. Віктимна поведінка саме неповнолітніх осіб почала цікавити наукову спільноту у післявоєнні часи, наприкінці ХХ століття. В українській науці неповнолітні жертви та особливості їх поведінки зустрічаються, здебільшого, в межах наукових статей.