Місце медіації в системі альтернативних способів вирішення індивідуальних трудових спорів

Анотація

У статті розглянуто медіацію як один із альтернативних способів вирішення індивідуальних трудових спорів, проаналізовано погляди науковців, чинне законодавство у розглядуваній царині, на підставі чого зроблено певні висновки. Наголошено на важливості впровадження процедур медіації в трудовому праві, оскільки це стане ефективним механізмом примирення сторін у трудовому праві з мінімальними витратами фінансових, часових і людських ресурсів. Зазначено про переваги впровадження медіації серед альтернативних способів вирішення трудових спорів, яка сьогодні доволі розвинута в міжнародній практиці. Оскільки медіація – це один із найшвидших та відносно недорогих способів вирішення спорів, яка проводиться шляхом переговорів та застосовується виключно за взаємною згодою сторін спору, головна мета якої на відмінну від інших способів вирішення спору – максимальна автономність, конфіденційність та добровільність, адже рішення як результат вирішення конфлікту виходить не від медіатора (або судді чи арбітра, як у звичних процедурах вирішення спору), а від сторін конфлікту, які самі визначають, які способи, строки, умови врегулювання конфлікту будуть досягнуті, та викладається в угоді сторін спору за результатами медіації. Зроблено висновок, що прийняття Закону України «Про медіацію», внесення змін до ряду вітчизняних кодексів, які передбачають можливість використовувати медіацію при вирішенні широкого спектру спорів, є кроком у вірному напрямку. Водночас констатовано про відсутність положень про медіацію в чинному Кодексі законів про працю України. При цьому зазначено, що передбачення її у Проєкті є правильним рішенням, так як цей альтернативний спосіб вирішення спору сприятиме реальному розвантаженню судів від значної кількості справ, що виникають із трудових правовідносин, сприятиме врегулюванню конфліктів (спорів) щодо захисту трудових прав.