Проблеми правового регулювання колективного управління майновими авторськими та суміжними правами в Україні

Анотація

В статті проаналізовано проблемні питання щодо правового регулювання відносин колективного управління майновими авторськими та суміжними правами, які існують в умовах дії прийнятого у 2018 р. Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Зазначено, що прийняття цього Закону стало важливим етапом у розвитку законодавства України у сфері авторського права та суміжних прав у напрямі його наближення до стандартів Європейського Союзу щодо діяльності організацій колективного управління. Це дозволило в значній мірі імплементувати в національне законодавство України основні положення Директиви Європейського парламенту та Ради

№ 2014/26/ЄC. Водночас, проведений у статті аналіз дозволяє стверджувати про наявність у профільному законі також деяких спірних положень, які потребують теоретичного осмислення і напрацювання пропозицій щодо подальшого удосконалення правового регулювання відносин колективного управління майновими авторськими і суміжними правами. Запропоновано назву цього закону замінити на більш точну і лаконічну

– «Про колективне управління майновими авторськими та (або) суміжними правами». Наголошено, що в даному законі має послідовно проводитися позиція, відповідно до якої об’єктом колективного управління є майнові авторські та суміжні права. З метою імплементації положень Директиви № 2014/26/ЄC висловлено позицію щодо доцільності закріплення у національному законодавстві можливості правоволодільців передавати свої майнові авторські та суміжні права в управління не лише організаціям колективного управління, але й іншим незалежним організаціям. Звернуто увагу на доцільності повернення до представницької моделі відносин між організаціями колективного управління та правоволодільцями. Зазначено, що в тексті закону термін «договір про надання дозволу на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав» варто замінити поняттям «ліцензійний договір», уточнивши, що організації колективного управління можуть надавати лише невиключні ліцензії.