Теоретико-правові засади відповідальності за порушення митних правил

Анотація

В статті досліджено правову природу понять «правопорушення» та «відповідальності» в контексті забезпечення дотримання вимог митного законодавства, оскільки забезпечення митної безпеки – це основне завдання митних органів кожної держави, у рамках якого вони повинні забезпечувати надходження мита й інших митних платежів до державного бюджету, захищати національного виробника, запобігати ввезенню в країну заборонених та небезпечних виробів, забезпечувати дотримання законів тощо.  

В умовах недостатньої функціональної спроможності державних інститутів, високого рівня корупції та розвитку криміногенних формувань посилюються ризики і загрози дестабілізації економічної безпеки держави. Це зумовлює загострення соціально-економічної ситуації в суспільстві, погіршення якості життя населення та виникнення диспропорцій просторово-регіонального розвитку. Посилення впливу дестабілізуючих тенденцій на формування економічної безпеки держави вимагає розробки пріоритетних напрямів стосовно її зміцнення.

Боротьба з порушенням митних правил є значним, незадіяним на повну потужність, інструментом підвищення рівня економічної безпеки держави. Питання, що стосуються організаційно-правових засад боротьби з порушенням митних правил, зокрема, законодавче закріплення відповідальності за їх вчинення, є надзвичайно актуальними, що зумовило тему дослідження. У статті протидія порушенню митних правил розкривається через сутність адміністративної і кримінальної відповідальності за скоєні правопорушення. І саме наукове дослідження правової природи понять «відповідальність» та «правопорушення» із застосуванням методу співставлення та порівняння визначень різних теоретиків дає можливість розглянути вказані явища з найбільш повним їх вивченням із застосуванням до злочинів, що вчиняються у митній сфері.

Становлення та сучасний стан інституту відповідальності за економічні злочини пов'язаний безпосередньо із становленням та розвитком галузі митного законодавства. Однак, при цьому він зберігає свою автономність в цій галузі, оскільки в ньому чітко визначена правоохоронна направленість, тісно пов'язана із тими галузями законодавства, що містить норми, санкції яких повинні захищати правовідносини, що складаються у всіх сферах та областях суспільного життя, тобто кримінальним, адміністративним законодавством.