Обмеження конфіденційного спілкування адвоката зі своїм клієнтом за законодавством зарубіжних країн та практикою ЄСПЛ

Анотація

В даній статті розкриваються проблемні питань, які пов’язані із реалізацією однієї з основних гарантій професійної діяльності адвоката, а саме забезпечення конфіденційності його спілкування зі своїй клієнтом, зокрема, що стосуються можливості обмеження такої конфіденційності.

В рамках даного дослідження було розкрито позиції законодавців зарубіжних країн, які встановлюють певні обмеження в реалізації гарантії щодо заборони втручатися у приватне спілкування адвоката із його клієнтом. Аналізуються також позиції Європейського суду з прав людини, що допускають можливість обмеження конфіденційності спілкування між ними. Аргументується позиція, згідно з якою Україна, поряд з багатьма зарубіжними країнами, виходить із необхідності забезпечення абсолютної конфіденційності спілкування адвоката та його клієнта.

Для досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуванням насамперед порівняльно-правового методу, який надав можливість проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо реалізації гарантії заборони втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом, тоді як використання формально-догматичного методу дозволило проаналізувати практику Європейського суду з прав людини із зазначених питань.

Проведене дослідження дає можливість дійти висновку, що значна кількість країн закріплюючи право адвоката і його клієнта на таке спілкування, встановлюють певні обмеження в його реалізації, зокрема: можливим є виняток у конфіденційності листування, якщо судовий орган має обґрунтовані підстави вважати, що воно є злочинним (Італія); у випадку, якщо є обґрунтована підозра, що обвинувачений може порушити режим утримання під вартою (Македонія); або ж тільки у справах щодо створення терористичних організацій та кримінальних організацій за кордоном (Німеччина) тощо.