Особливості кримінальної відповідальності медичних працівників

Автор(и)

  • Л.М. Садула к.е.н, доцент кафедри права, юридичний факультет Європейського університету, Україна
  • Ю.В. Полянський студент магістратури 2 курсу, юридичний факультет Європейського університету , Україна
  • М.П. Стецюк студент магістратури 2 курсу, юридичний факультет Європейського університету, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.67.47

Ключові слова:

суб’єкт злочину, кримінальне правопорушення, спеціальний суб’єкт, професійна діяльність, медичні працівники, правова кваліфікація

Анотація

У статті аналізуються особливості кримінальної відповідальності медичних працівників. Актуальність теми дослідження зумовлена нагальністю проблеми надання якісних медичних послуг медичними працівниками під час здійснення ними своїх професійних обов’язків, а також важливим соціальним і правовим значенням проблеми кримінальної відповідальності медичного  працівника за вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з виконанням професійних обов’язків. Питання, пов’язані з кримінально-правовою характеристикою кримінальних правопорушень, що вчиняють медичні працівники й пов’язані з професійною діяльністю, є складними за своєю суттю та важливими для кримінального законодавства України.

 Вивчення судової практики дозволяє говорити про складність доказування «медичних» кримінальних правопорушень, що, насамперед, обумовлено відсутністю достатніх обсягів спеціальних знань у правозастосовних органів, оскільки розмежування правомірної і кримінально-протиправної поведінки не завжди можливо провести чітко, оскільки нерідко однакові за своїми об’єктивними ознаками, дії збігаються з зо­внішніми ознаками відповідного складу кримінального правопорушення, однак за наявності передбачених законом обставин, такі дії не слід визнавати злочинними.

З аналізу складів кримінальних правопорушень, які посягають на основи охорони здоров’я людини можна зробити висновок, що відповідні суспільні відносини складаються між наступними учасниками: з однієї сторони таким суб’єктом є медичний працівник, який повинен здійснювати свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства; з іншої сторони – громадянин, який має право на охорону здоров’я. Зрештою третім учасником таких відносин виступає держава, яка власне покликана гарантувати громадянам надання необхідних та якісних медичних послуг, а тому її пріоритетним напрямом діяльності є охорона здоров’я.

Посилання

Парамонова О.С. Родовий та безпосередній об’єкти злочину, передбаченого статтею 140 Кримінального кодексу України. Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 259–262.

Стиранка М.Б. Кримінально-правова характеристика сепаратизму в Україні: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Львів, 2020 р. 246 р.

Брич Л. П., Навроцький В. О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. Київ, 2000. 288 с.

Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: навчальний посібник. Харків: УкрЮА, 1994. 76 с.

Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 11 листопада 1992 р. №2801-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text (дата звернення: 3.11.2020).

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-16

Номер

Розділ

Розділ 8. Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право