Правове регулювання дистанційної роботи в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку

Автор(и)

  • І. О. Таран студентка Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, Україна, м. Кременчук, Україна
  • Л. О. Васечко к. ю. н., доцент кафедри фундаментальних і галузевих юридичних наук Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, Україна, м. Кременчук, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.67.27

Ключові слова:

дистанційна робота, робочий час, трудове законодавство, дистанційний працівник, роботодавець, нетипова зайнятість

Анотація

Статтю присвячено дослідженню дистанційної форми організації праці, визначенню проблем та перспектив розвитку правового регулювання дистанційної зайнятості в Україні. Проведено аналіз національного законодавства у цій сфері, охарактеризовано переваги та недоліки дистанційної форми зайнятості в сучасних реаліях життя.

Встановлено, що сьогодні ринок віддаленої роботи в Україні не такий активний, як в країнах Європи. На це впливають різні причини. Це:

- недосконалість правового регулювання форми дистанційної зайнятості в Україні;

- неадаптованість законодавства України до міжнародних стандартів;

- недостатня інформованість населення та роботодавців України про можливість застосування дистанційних форм зайнятості;

- невідпрацьованість законодавства в питаннях оформлення на віддалену роботу, оплати праці, режимів праці, соціальної захищеності, сплати податків;

- нерівномірний ступінь розвитку ІТ-технологій;

- проблеми входження українців до міжнародного ринку праці, складні та суперечливі проблеми врегулювання міжнародних відносин у цій сфері внаслідок посилення нерівномірності економічного розвитку країн світу;

- недовіра до віртуальних агентств та їх робота поза законодавчими рамками;

- недостатній ступінь інформування та поширення нових інформаційних технологій та невиділення комплексу інформаційних галузей в окремий сектор економіки;

- існування ризиків сумнівних роботодавців та несумлінних працівників;

- проблеми захисту інформації та результатів роботи (віруси, хакерство, крадіжки грошей).

Також, до негативних факторів дистанційної зайнятості можна віднести складний психологічний аспект, який полягає в тому, що відбувається втрата «живого» спілкування з людьми та відсутність певної приналежності до команди колег по роботі.

Сфера дистанційної форми організації праці достатньо не врегульована на законодавчому рівні.

За результатами дослідження зроблено висновок, що суспільні відносини, в тому числі і соціально-трудові, з часом все більше розвиваються, а тому потребують чіткого правового врегулювання. Це дасть змогу ефективніше забезпечити організацію дистанційної зайнятості, визначити загальний режим роботи, а також гарантування та охорону трудових прав дистанційного працівника. З огляду на це, варто зазначити, що в законодавстві нашої держави на достатньому рівні питання дистанційної форми зайнятості не врегульовано, воно не відповідає сучасним вимогам трудового законодавства і потребує все більшого удосконалення та розвитку.

Посилання

Конституція України від 28. 06. 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

Кодекс законів про працю України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

Демченко О.В. Механізм правового регулювання дистанційної зайнятості за трудоправовою регламентацією. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2019. Вип. 2. С. 42–45.

Герасименко О.О. Дистанційна зайнятість як тренд цифрової економіки: нові можливості, нові соціальні ризики. Сфера зайнятості і доходів в умовах цифрової економіки: механізми регулювання, виклики та домінанти розвитку : збірник тез доп. учасників Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 23–24 жовт. 2019 р.). Київ : КНЕУ, 2019. С. 228–231.

Колот А. М. Трансформація інституту зайнятості як складова глобальних змін у соціально-трудовій сфері. Україна: аспекти праці. 2010. №2. С. 6.

Середа О. Г. Деякі аспекти впровадження регулювання дистанційної роботи в сучасному законодавстві. Актуальні проблеми юридичної науки на шляху сучасної розбудови держави і суспільства : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Суми, 5–7 черв. 2014 р.). Суми : СумДУ, 2014. С. 245–248.

Беззуб І. Дистанційна форма зайнятості: українські та зарубіжні реалії. Громадська думка про правотворення. 2020. № 16 (201). С. 4–11.

Моцар. М. М. Проблеми формування дистанційних форм зайнятості в Україні. Наукові праці МАУП. К. 2013. Вип. 2 (37). С. 123-128.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу. Закон України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20.

International Labour Organization. Проєкт ЄС-МОП. На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні. Матеріал до серії онлайн-тренінгів з міжнародних і європейських стандартів з питань праці. 2020. С. 30-32.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-16

Номер

Розділ

Розділ 5. Трудове право; право соціального забезпечення