Проблемні питання надання правничої допомоги в цивільному процесі

Анотація

В запропонованій статті досліджуються проблемні питання надання правничої допомоги, також правовий статус адвоката в цивільному судочинстві під час реалізації ним основної процесуальної функції, яка покладається на адвоката, – функція представництва. В статті здійснено аналіз останніх наукових публікацій з питань надання правничої допомоги. Проаналізовано особливості діяльності професійного представника, як правового інституту, який стоїть на захисті прав громадян і відображає стан і рівень демократії в країні. Від того, наскільки він стабільний, має чітку організацію, керується законами та є захищеним, значною мірою залежить впевненість кожного члена суспільства у своєму добробуті, в успішності підприємницької діяльності.  Зокрема, у статті акцентується увага на проблемних питаннях надання правничої допомоги під час здійснення договірного представництва, також обґрунтовується необхідність розширення сфери надання безоплатної первинної правової допомоги. Також, наводиться характеристика суб’єктів надання правової допомоги, розкривається їх цивільно-процесуальний статус, місце серед інших учасників цивільного процесу. Визначається роль представників у забезпеченні виконання завдань цивільного судочинства, його ефективності й доступності. Адвокат як представник, у цивільному судочинстві не будучи учасником справи він має право здійснювати всі права та обов’язки особи, яку він представляє, від її імені, але також він має й свій спеціальний процесуальний статус, зазначений у законодавстві. Також у статті вказується на те, що адвокат-представник у цивільному процесі володіє власним процесуальним інтересом, який, хоча й не є матеріально-правовим і відрізняється від інтересу сторін і третіх осіб (заявників та заінтересованих осіб), усе ж таки повинен розглядатися як юридичний інтерес, що спрямований на отримання позитивного результату справи для особи, котру він представляє. Прискіплива увага до правового статусу адвоката зумовлена його визначальною роллю у суспільстві та державі, в яких людина є безумовною та беззастережною цінністю, а її права, свободи та інтереси – керівними у формуванні всіх напрямів державної політики.