Особисті немайнові права: генеза правового регулювання в Україні

Автор(и)

  • О.В. Григоренко кандидат юридичних наук, доцент кафедри підприємницького та корпоративного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.67.13

Ключові слова:

природні права, особисті немайнові права, розвиток, право, концепція

Анотація

Особисті немайнові права є важливою складовою загального обсягу прав кожної людини. Від того, яким буде обсяг особистих немайнових прав, яким чином вони будуть закріплені у законодавстві по суті залежить добробут кожного з нас, адже особисті немайнові права – це основа життя будь-якої людини, це ті права, яких особа набуває від народження і залишається з ними до самої смерті.

Питання врегулювання особистих немайнових прав займає у цивілістиці одне із центральних місць. Реальне забезпечення прав людини вважається ознакою розвинутої правової держави, результатом побудови демократичних відносин.

Законодавче закріплення загальних положень про особисті немайнові права у главі 20 ЦК України у свій час сприймалося як новий етап у забезпеченні всебічного розвитку особистості, охорони її життя, свободи, честі, гідності, безпеки та недоторканності. Ми повністю поділяємо такі думки вчених та вважаємо, що із прийняттям Цивільного кодексу розпочалася нова ера у регулюванні особистих немайнових відносин і забезпеченні прав фізичних осіб в Україні.

            На нашу думку, для більш повного розуміння зазначених прав необхідно здійснити дослідження розвитку особистих немайнових прав в Україні: від перших дисертаційних праць, присвячених заданій тематиці до останніх новел – аналізу Концепції оновлення Цивільного кодексу України, представленої членами робочої групи з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, яка складається з корифеїв цивілістичної науки в Україні. Цікавити та такими, що заслуговують на увагу є пропозиції авторів Концепції щодо укрупнення та конкретизації особистих немайнових прав, розширення прав щодо безпеки фізичної особи, посилення права на приватність, захист персональних даних тощо.   

            Проведений аналіз свідчить про далекоглядність вітчизняного законодавця, його широкий погляд на виклики сьогодення та своєчасну та адекватну реакцію на них. Дійсно, ми не можемо не враховувати стрімкий розвиток науки та техніки, появу нових відносин, що потребують детального правового врегулювання.

Посилання

Федюк Л.В. Особисті немайнові права юридичних осіб : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2014. 490 с.

Кузнєцова Н.С. Громадянське суспільство та особисті немайнові права. Право України. 2015. №4. С. 9-17.

Покровский И.А. Абстрактный и конкретный человек перед лицом гражданского права. Санкт-Петербург : Типография т-ва «Общественная польза», 1913. 24 с.

Посикалюк О. Загальне особисте немайнове право (“allgemeine personlichkeitsrecht”) за німецьким цивільним правом. Право України. 2010. №3. С. 253-259.

Кохановська О.В. Регулювання немайнових відносин у цивільному кодексі України: десятирічний досвід. Приватне право. 2013. №2. С. 50-61.

Стефанчук Р.О. До питання про поняття та структуру немайнового цивільного права. Приватне право України і європейська інтеграція: тенденції та перспективи: матеріали VI Міжнародного цивілістичного форуму, м. Київ, 14-15 квітня 2016 року. Київ, 2016. С. 46.

Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан. Москва : Знание, 1991. 128 с.

Венедіктова І.В. Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.03. – Київ, 2013. 430 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-16

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право